Сценарій свята



Сценарій свята народної української пісні

Ще Григорій Сковорода учив пізнавати свій народ і в ньому самого себе. Протягом багатьох століть український народ боровся за свою незалежність, за свою культуру, за своє право бути народом. І рідне слово та народна пісня не дали йому загинути. Пісні донесли до нас із сивої давнини культуру і самобутність наших пращурів. Все життя українця: від колиски і до самої смерті супроводжується піснею. Такі вже ми є: співаємо у великій печалі і в годину душевного піднесення.

З дитинства співаєте і ви. Спочатку дитячі пісеньки, веснянки, щедрівки, колядки – все це наше духовне багатство.

Дні дитинства, наче плин води,

Проліта дитинство, так у спадок

Зостається материна пісня, повна згадок,

Пам`ять зостається назавжди.

Тож на сьогоднішньому святі української народної пісні для вас співає лауреат міської літературно-мистецької премії ім. І. Нечуя-Левицького народний вокальний ансамбль “Калина” Білоцерківської міської ЦБС худ. керівник Олександр Давиденко.

(Укр. нар. пісня “Гуляє козак весілля”.)

Українська пісня! З давніх-давен пісня виражала радість і смуток, сподівання і мрії про майбутнє. Народна пісня – дорогоцінне надбання народу, нев`януча краса його духовності. Хто не був зачарований нею?

Багато прислів`їв і приказок витворив наш народ про пісню:

Пісня


– то душа народу

Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину.

Хто співає, той журбу проганяє.

Найдорожча пісня з якою мати колисала.

Українська пісня… Ніжна, лірична, весела, жартівлива, сумна – вона викликає в душі людській найскладніші, найглибші почуття і прагнення всього, що є кращого в людині, що підносить її до вершини людської гідності, до людяності, до творчості.

Наша пісня живить український дух! Доки живе пісня, доти живе і народ.

Пісне! Велична рідна пісне!

В тобі є все: і древня наша слава,

Володимира хист і мудрість Ярослава,

І наших прабатьків ворогування злісне.

І Богдана розвага,

І Богуна відвага

І Дорошенка розум, і хитрощі Мазепи,

І гомін гір, і блискіт зір,

І шум лісів, і розмова степу.

І материна любов, і жар палкий кохання

За свободою жаль і мрії про свободу.

І весь наш біль, всі наші сподівання.

Ти – дзеркало душі. Країни та народу!

( “Ой ти, місяцю”- укр. народна пісня)

Багата і образна символіка української народної пісні: хлопця називали соколом, місяцем, серденьком, орлом сизокрилим, голубом. А дівчину закохану в образі зозулі, зіроньки, калини – символу вроди і кохання.

Микола Гоголь говорив, що дзвенить піснями Україна, бо народні пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила. Яке ж це диво-дивне – народна пісня. І яку силу таїть вона в собі! Через усі війни, злидні й поневіряння пісня залишається жити. Вона нездоланна й безсмертна, як народ, що її породив.

Україна моя починається,

Там, де туга моя кінчається.

Край дороги, як пісня чаїна,

Починається Україна.

Україна моя починається

Там де доля моя усміхається

І як пісня, як спів солов`їний, не кінчається Україна

( пісня -“Очі сині та сині…”)

Пісні, які склав народ, передаються із уст в уста і називаються народними. Вони дуже різноманітні за своїми жанрами: трудові, обрядові, календарні, колискові, весільні, похоронні, історичні, баладні, козацькі, чумацькі тощо… Народна пісня землі української – це насамперед її історія, невмирущість душі народної, це глибинний світ життя, світ надій і сподівань.

Розповідають, що якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Обдарувавши усіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину, одягнену у вишиту сорочку, а руса коса переплетена синьою стрічкою, на голові – вінок з калини.

– Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь.

– Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, вороги знущаються з люду.

– Чого ж ти не підійшла до мене? Я всі таланти роздав. Як же зарадити твоєму горю? – Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її: “Є у мене неоцінений дар, який прославить тебе на цілий світ. Це – пісня”. Узяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому із ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.

Такого сплеску в музиці і слові

Вогню такого не передаси,

Нічим, крім пісні, посестри любові,

Криниці невичерпної краси.

Буває пісня тугою налита,

І туга душу наскрізь пропече

Бува така, що наче серед літа

Срібляста річка в синю даль тече.

Вона – любов, вона – печаль і втіха

Жива вода на виразки душі

Поки живе – убереже від лиха

Понад стежками тихі спориші.

То вже здавен:

Лиш пісню розпочни –

Її підхоплять, аж у полі тісно…

Вкраїнський хліб тому такий смачний,

Що він завжди замішаний на пісні.

(пісня – “Як служила я у пана”)

Колискова пісня… Скільки їх створив народний геній! Мати для кожного з нас, то символ усіх людських вартостей.

Матері… Все життя вони дивляться нам у слід, навіть коли їх не стає. Стоять і дивляться. І бажають нам життя і щастя. І пісня наша від матерів.

Сьогодні в Києві “Просвіта” робить великий вечір по вшануванню матерів, адже у неділю відзначали День матері.

( Укр. нар. пісня “Летіла зозуля”.)

Котилась ніжно – тепла пісня

І голос лагідно тремтів…

Ми із тієї пісні вийшли

На сто доріг, в полон світів.

Пішовши з рідного порога,

У сонячні й негожі дні

Ніколи не мина нас

Мамина підмога

Проспівані тобі її пісні.

Є декілька легенд про те, чому український народ співучий. А я розповім вам ще одну притчу про те, як народилася пісня. Дівчина пустила косу в ніч, набрала в пригорщі роси і напоїла місяця. Тоді відчула, як спадає з неї одяг і голе тіло перетворюється в пісню, що тужливо обвивається навколо коханого. З ніжності, жертовності, терпеливого її серця і народилася пісня.

Душа народу не вмре ніколи

Вона живе у пісні чарівній

Усмішка щира й сльоза джерельна

Найвища, мабуть, нагорода їй.

( пісня – “Я щаслива зроду”)

Нашу пісню називають солов`їною. І кажуть, що солов`ї навчилися співати в українців. Ось послухайте цікавий переказ. Колись солов`ї не жили в Україні, літали по всьому світу, збираючи пісні для індійського царя, у саду якого вони жили. Залетів якось один соловей на Україну і сів спочити у якомусь селі. На той час всі люди були у полі і не було чути ні музики, ні пісень. “Що то за люди живуть тут?” – подумав соловей. Настав вечір, люди поверталися з поля додому і ожила в полі, на сільських вулицях пісня. Соловей теж заспівав свою і звеселив людей. Забувши про втому, вони так заспівали, що зачарували піснями солов`я. Полетів соловей до царського саду і там заспівав українські пісні так, що цар втратив спокій і звелів лише йому співати у своєму саду. Зачудовані солов`ї полетіли весною на Україну, щоб висиджувати пташенят і слухати най чарівніші в світі пісні.

Погасли кострища стоянок

У землю пішли племена

Забрали в холодні кургани

Сокири, мечі й письмена.

Стьмяніли браслети і гребні,

Розпались намиста разки,

Що їх одягали древні

Смагляві юні жінки.

Та може мені здалося –

А час не все переміг.

В пута тяжкі клинописні

Закована з давніх-давен

В степу оживає пісня

Давно занімілих племен.

( пісня – “Чом ти не прийшов”)

Народна пісня – голос невсипущий

Душі людської – вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний

Не вийде з всюди сущого життя.

(пісня – “Ти до мене не ходи”)

І невмируща пісня понад часом лине

І тільки пісня… – пам`яті ясна. –

Народу нашого свічадо спадкоємне

Крізь тьму віків горить і не згаса

Людського духу вогнище священне.

( пісня – “Були в мене у коморі”)

Хочеться, щоб наша рідна пісня, легка, як сон, примарна, ніби щастя, сонячна, неначе мрія зігріла ваші серця, захопила, оповила веселковими барвами, що ними мріють весни, плаче осінь, марять зими і кличе літо.

Пісня українська – дивовижний скарб

Пісня українська – таїна…

Теплий легіт хвиль душу доторка,

Манить невідомістю глибина…

( пісня – “Перелаз”)

Народна пісня…

Забували її, пригадали її,

І до пісні життя повернулось.

Десь луною озвались вечірні гаї,

Десь до серця дівка пригорнулась.

( пісня – “Якби в бору не цвіла калина”)

О пісне! Від народу кров і плоть

Ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть,

Бо вільний дух твій – правдою новий.

( пісня – “Мамина сорочка”.)

Затремтіли струни у душі моїй…

Ніжна-ніжна пісня задзвеніла в ній…

Що ж то їх торкнулось? Чи проміння дня?

Чи журба і радість, і любов моя?

Пісня… вона народилася з любові до цілого світу, бо з любові до спілого вітру, до рідного слова, до зір, із туги та журби, з любові до цілого світу, бо з любові виросла мудрість людини! Тож, зустрічаймось! Вітаймося словом! Погляд в погляд! На руку-рука! Ми приходимо в світ для любові, все, що інше – неправда гірка!

(пісня – “У добру годину”.)

Святість і вічність дарують українські пісні. Такі пісні ніколи не втратять шани і голосу не загублять свого.

Не пісня, а диво веселкове

Насотане віками.

Без пісні з рідним словом

Затвердне й хліб на камінь.

Музика згасне, а серце

Хай дзвенить піснями,

Щоб душі Ваші відкрилися добру!




(No Ratings Yet)
Loading...
Вы читаете: Сценарій свята