Ода юним олімпійцям України

ОДА ЮНИМ ОЛІМПІЙЦЯМ УКРАЇНИ

(зимовим Юнацьким Олімпійським іграм серед учнівської молоді ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ)

(триптих)

Як дерево могутнє і красиве,

Що тягнеться до сонця від роси, –

Так і людина здобуває силу

Для себе, для здоров”я, для краси.

Щоб бути сильним – трудиться людина,

І ліпить тіло – серце розвива.

Нема в спортсмена вільної хвилини,

Здоров”я важко й чесно здобува.

Уранці – біг, в обідню пору – гирі,

Увечері – і бокс, і гра в м”яча.

І, мов спортзал, у цегляній квартирі,

Тут біатлону лиш не вистача…

Але мета – твердіша і від сталі,

Хто іще має силу отаку?

Тому спортсмен й отримує медалі

За власний труд і працю нелегку.

Звання малі, високі і не дуже,

Медалі всякі:срібні, золоті…

Знаючи це, ну хто ж буде байдужим

Тепер в своїм спортивному житті?

Щоб пам”ятать, що в тебе за плечима

Твоя Вкраїна – рідна і свята, –

Куй перемогу тілом і очима,

І буде вона в тебе золота!

Поїдеш ти в Атланту, Барселону,

Чи, може, у Нагано, як спортсмен.

Здобудеш перемогу з біатлону, –

Для України ти вже супер-мен.

І хай не підведе тебе жердина,

Що з неї ти стрибаєш в висоту…

Красива в спорті все-таки Людина,

Бо має силу воленьки святу!…

Плекай здоров”я, тіло, силу волі,

Тренуй легені, серце і кістки, –

Не будуть в тебе руки й ноги кволі,

І будеш жить, як в молоді роки…

По росяній доріжці пробігайся,

У сонця духу й сили ти проси,

Здоровим будь і сильним, намагайся

З”єднать гармонію і сили, і краси.

А сніг впаде – ти холодом гартуйся,

Це для спортсмена істина проста.

Здоровим бути кожен день готуйся,

Бо сам собі продовжуєш літа.

Жари не бійся, холоду – тим паче!

Бо лише так продовжують роки.

Спортсмен міцний, ніколи він не плаче,

Хіба лиш в гніві стисне кулаки…

Отож спортсмен – потрібна всім людина,

Живе лиш спортом цілі довгі дні.

Для нього, бач, – година – мов хвилина,

Живе у спорті будні й вихідні.

А ще ж навчає менших біля себе,

Їм віддає і серце, і тепло.

Для нього просто – прихилити б небо,

Щоб йому в спорті хороше було.

Спортивне свято скоро у дітей,

Лишилось зовсім, зовсім небагато!

Чекаєм гарних швидкісний вістей

В це довгождане Олімпійське свято.

О скільки літ, щасливих літ назад

Для України сонце ясно засіяло.

Неначе впав на землю зорепад,

І раптом світло в спорті нашім стало.

Ми досягли у спорті висоти,

На Олімпійські зразу ж запросили.

Зуміли досягти високої мети,

І показать в борні красу свою і силу.

Борзов Валерій – гордість і краса!

А Сергій Бубка! Скажете, – не те?

В їх перемогах – піт гіркий, сльоза,

А в душах їхніх – молодість цвіте.

Борис Шахлін, Латиніна Лариса,

Клочкова Яна – люди золоті!

Зібрать би в них усі найкращі риси, –

Цього найбільше хочеться в житті…

Вони знайшли і сили, і уміння,

Щоб честь Вкраїни гордо захистить.

Якої ж треба сили і сумління,

Щоб на землі ГЕРОЄМ тепер жить!

Вони – Герої! Не в війні! У спорті!

Вони – Герої! Шана їм, хвала!

І ми сьогодні ними дуже горді,

В нас Україна спортом розцвіла

А ми сьогодні, наше покоління,

Берем той приклад в спорті і в житті.

Щоб не засох ні пагін, ні коріння,

Бо ми багато маєм на меті…

Тож і чекаєм знову Олімпійських,

Хай нам медалей море накують!

Народ великий в спорті – УКРАЇНСЬКИЙ,

І хай нас в світі завжди пізнають!!!

Р. S. А ще я хочу всім спортсменам подарувати свої віршовані рядочки: