Здоровязберігаючі технології на уроках української мови та літератури

Вступ

Хто відчуває проблему здоров’я на собі,

Той починає шукати вихід.

Однією з найважливіших функцій освіти на сучасному етапі розвитку нашого суспільства є збереження і зміцнення здоров’я школярів. Формування компетентної особистості, здатної до здорового способу життя, корисної суспільству-соціальне замовлення держави, зумовлене часом. Виховання свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я. Напрямки державної політики в галузі виховання здорового способу життя сформульовані у: Законах України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” і є одним з пріоритетних завдань загальної середньої школи.

Слід наголосити, що в Україні цілеспрямовано і послідовно визначається державна політика щодо формування основ здорового способу життя населення. Конституція України визнає життя і здоров’я людини одними з найвищих соціальних цінностей. Держава, відповідаючи перед громадянами за свою діяльність, зобов’язана забезпечити виховання здорового покоління, від чого значною мірою залежить стан продуктивних сил країни, її економічний, оборонний, інтелектуальний, духовний потенціал, ресурс розвитку суспільства.

Кожна людина прагне бути здоровою, почуватися в безпеці й досягти успіху в своєму житті. Але на шляху до цього чимало перепон. Серед них ті, що не залежать від нашої волі(спадковість, екологічні проблеми, соціальні катаклізми, епідемії),і ті, які ми створюємо собі самі. З іншого боку, сучасний світ становить перед людиною нові виклики і завдання, впоратися з якими без належної підготовки непросто.

Тільки точне знання сутності здоров’я і факторів, що формують його, може стати для людини порадником на шляху до розвитку всіх потенціальних можливостей організму жити без хвороб, до активного творчого довголіття. В. О. Сухомлинський писав :”Турбота про здоров’я людини тим більш здоров’я дитини – це, перш за все, турбота про гармонію всіх фізичних, духовних сил, і вінцем цієї гармонії є радість творчості.”

Такий підхід допоможе вирішити основну мету навчання рідної мови, що полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно, доцільно користуватися засобами рідної мови, свідомо прагне до її вивчення, володіє мовною системою, як основою для формування мовних умінь і навичок.

Одним із пріоритетних напрямів реалізації концепції ” Здоров’я через освіту” є спрямування педагогічного процесу на оптимальний розвиток і реалізацію духовного, інтелектуального й фізичного потенціалу учнів. Саме зі школи починається цей шлях – через навчально – виховний процес формується мотивація здорового способу життя. На уроках української мови та літератури слід проводити цілеспрямовану роботу по формуванню в учнів валеологічної свідомості, навиків здорового способу життя.

Причини їх виникнення:

1. Незадовільні умови навчання.

2. Нераціональна організація навчального процесу.

3. Низька рухова активність.

4. Невідповідність методик і змісту навчання віковим та індивідуальним особливостям учнів.

Складові здоров’язберігаючої діяльності поєднують такі форми і види роботи:

– корекцію порушень соматичного здоров’я з використанням комплексу оздоровчих та медичних заходів без відриву від навчального процесу;

– різноманітні форми організації навчально-виховного процесу з урахуванням їх психологічного та фізіологічного впливу на учнів;

– контроль за виконанням санітарно-гігієнічних норм організації навчально-виховного процесу; нормування навчального навантаження та профілактику перевтоми учнів;

– медико-психолого-педагогічний моніторинг стану здоров’я, фізичного і психічного розвитку учнів;

– розробку та реалізацію навчальних програм із формування в учнів навичок ведення здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок;

– діяльність служби психологічної допомога вчителям та учням у подоланні стресів, стану тривоги;

– сприяння гуманному ставленню до кожного учня; формування доброзичливих взаємовідносин у колективі вчителів;

– організацію та контроль за дотриманням збалансованого харчування всіх учнів школи;

– заходи, що сприяють збереженню та зміцненню здоров’я вчителів та учнів, створення умов для їх гармонійного розвитку

Критеріальні показники аналізу уроку з точки зору здоров’язберігаючої педагогіки:

Санітарно-гігієнічні:

– санітарно-гігієнічний режим: провітрене приміщення, чисто вимита підлога, відсутність пилу на підвіконнях, наявність кімнатних рослин, чиста дошка;

– раціональне освітлення класу згідно з санітарно-гігієнічними вимогами;

– відповідний тепловий режим, наявність термометра;

– відповідність парт зросту і віку учнів;

– ергономічність кольорового забарвлення навчального приміщення;

– оснащеність уроку необхідним обладнанням, задовільний його стан;

– відсутність монотонних звукових подразників (комфортний для людини рівень шуму – 10 Дб, звичайна спокійна розмова – 40 Дб, максимально можливий рівень звуку, який не шкодить здоров’ю, – 70 Дб);

– тривалість застосування ТЗН згідно з санітарно-гігієнічними вимогами: 25-30 хвилин у 8-11 класах;

Організаційно-навчальні:

– чергування видів навчальної діяльності учнів (оптимально – не менше 4-6, середня тривалість одного виду навчально-пізнавальної діяльності не більше 10 хвилин);

– щільність уроку – 60-80 %, середньошвидкий темп уроку;

– оптимальний розподіл навчального матеріалу та доцільність навантаження учнів протягом уроку;

– профілактика втоми

1. через оптимальне сполучення фронтальних, групових та індивідуальних форм роботи з учнями, зміну довільної та емоційної активності й розслаблення, чергування періодів активності й розслаблення, зміну видів навчальної діяльності;

2. застосування протягом уроку динамічних пауз, фізкультхвилинок (для очей, шиї, хребта, пальців рук на 20 і 35 хвилинах уроку), масажних вправ, релаксаційних пауз, хвилин розслаблення з використанням музичного супроводу;

– диференційовані домашні завдання – їх обсяг, робочий ритм, з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх профільної спрямованості;

психологічні:

– урахування вікових психолого-фізіологічних особливостей учнів:

– у 6-8 років у дітей переважає наглядно-дійове мислення;

– з 8 років у дітей починає формуватися абстрактно-логічне мислення;

– в 11-15 років переважаючим видом діяльності є спілкування з однолітками, важливим є виховання виявлення емоцій тощо;

– урахування особливих потреб дитини (вад розвитку);

– формування мотивації на досягнення успіху в навчанні (пояснення виконання завдань, підтримка зацікавленості, успіхів учнів учителем, організація інтерактивного навчання та надання взаємодопомоги);

– раціональне використання завдань, спрямованих на розвиток пам’яті, уваги, уяви, мислення, мови;

– оцінювання навчальної діяльності дітей шляхом порівняння навчальних досягнень учня не з іншими, а з самим собою;

– створення емоційно-позитивного клімату навчання (суб’єкт-суб’єктна взаємодія, наявність емоційних розрядок, добрих жартів, посмішок, використання гумористичних картинок, афоризмів, музикального супроводження тощо);

– кваліфіковане застосування елементів музикотерапії, рухотерапії, аромотерапії, кольоротерапії, арттерапії, тощо;

– вигляд учнів у кінці уроку:

1. відсутність стомлення, висока працездатність, активність, здоровий колір обличчя тощо;

2. урівноваженість психічного стану;

3. усвідомлене ставлення до себе, адекватна оцінка своїх здібностей і можливостей інших людей;

4. віра у свої сили, настанова на успіх у житті;

Навчально-методичні:

– зв’язок теми, мети, змісту уроку з життям і здоров’ям людини, наявність акцентів на здоров’язбереження;

– особистісна зорієнтованість уроку;

– спрямування уроку на розвиток життєвих навичок, компетентностей, цінностей;

– формування в учнів життєвої мотивації на здоров’я, ведення здорового способу життя;

– методи педагогічного впливу на учнів (оптимально – не менше 3 видів за урок: словесний, наочний, аудіовізуальний, самостійної, активної, інтерактивної діяльності тощо);

– наявність можливості вільного вибору в учнів (виду навчальної діяльності, способу діяльності, рівня складності завдань, способу взаємодії, доведення особистісної думки, самооцінки і взаємної оцінки результатів діяльності, самопізнання);

– наявність і застосування завдань різної складності з урахуванням особистісних можливостей учнів;

– гармонійне поєднання навчання, виховання і розвитку учнів у навчальній діяльності;

– домашнє завдання з можливістю вибору різних рівнів його складності, коментування правильності його виконання.

Класифікація здоровязберігаючих технологій:

МЕДИКО-ГІГІЄНІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Всі проблеми, пов’язані із здоров’ям людини, традиційно відносять до компетенції медиків, до системи охорони здоров’я. І хоча поняття здоров’я – наріжне в медицині, на практиці медики давно вже займаються не стільки здоров’ям, скільки хворобами.

В школі є обов’язковим використання профілактичних програм. До медико-гігієнічних технологій відносяться контроль і допомога в забезпеченні гігієнічних умов відповідно до регламентацій ДСанПІН. Сільський фельдшер робить щеплення учням, надає їм консультації і невідкладну медичну допомогу, проводить заходи щодо санітарно-гігієнічної освіти школярів і педагогічного колективу, стежить за динамікою здоров’я учнів, організовує профілактичні заходи напередодні, наприклад, епідемії грипу і вирішує інші завдання, що відносяться до компетенції медичної служби. Участь медиків необхідна при проведенні медико-психологічних консиліумів, на яких вирішуються питання, що стосуються здоров’я окремих учнів.

ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДРОРОВЧІ ТЕХНОЛОГІЇ

Направлені на фізичний розвиток учнів. До фізкультурно-оздоровчих технологій відносяться: гартування, тренування сили, витривалості, швидкості, гнучкості і інших якостей, що відрізняють здорову, треновану людину від фізично слабкої. Цьому сприяють як уроки фізичної культури, так і позакласні та позаурочні форми занять спортом: спортивні секції та гуртки (баскетбол, футбол, волейбол), спортивні змагання.

ЕКОЛОГІЧНІ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ

Ресурси цієї області здров’язбереження поки недооцінені і слабо задіяні. Виховання у школярів любові до природи, потреби піклуватися про неї, залучення їх до дослідницької діяльності у сфері екології і т. д. володіють і могутньою педагогічною дією, що формує особу, зміцнюючи духовно-етичне здоров’я учнів.

Мета цих технологій: створення екологічно оптимальних умов життя і діяльності людей, гармонійних взаємин з природою.

ТЕХНОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

Їх реалізують фахівці з охорони праці, захисту в надзвичайних ситуаціях, будівельники, представники комунальної служби, ЦЗ, пожежної інспекції і ін. Грамотність учнів з цих питань забезпечується вивченням курсу ОЗ (1-9 кл).

ЗДОРОВ′ЯЗБЕРІГАЮЧІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ найбільш значущі із всіх перерахованих по ступеню їх впливу на здоров’я учнів. Їх головна відмінна ознака – використання психолого-педагогічних прийомів, методів, підходів для вирішення завдань збереження і зміцнення здоров’я учнів і отриманні необхідної професійної підготовки для роботи в цьому напрямі.

Класифікація здров’язберігаючих технологій може будуватися і на інших підставах. По характеру дії вони розділяються на 4 групи:

1. Захисно – профілактичні технології. Направлені на захист людини від несприятливих для здоров’я дій. До таких технологій відносяться: виконання санітарно-гігієнічних вимог, регламентованих ДСанПіН; підтримка чистоти і проведення щеплень з метою попередження інфекцій; обмеження граничного рівня учбового навантаження, що виключає настання стану перевтоми учнів; використання страхувальних засобів і захисних пристосувань в спортзалах з метою профілактики травматизму і т. д. Велика частина того, що в школах традиційно розуміється під здоров’єзберігаючими технологіями, якраз і відноситься до цієї групи.

2. Компенсаторно – нейтралізуючі технології. При їх використанні ставиться завдання заповнити недолік того, що потрібно організму для повноцінної життєдіяльності, або хоч би частково нейтралізувати негативні дії в тих випадках, коли повністю захистити людину від них неможливо. Це, наприклад, фізкультхвилинки і фізкультпаузи, в якійсь мірі нейтралізуючі несприятливу дію статичності уроків, недостатність фізичного навантаження, емоційні розрядки або “хвилинки спокою”, що знижують стресогенні дії, психоемоційну напругу. Йодування питної води і солі дозволяє компенсувати недолік йоду в організмі. Вітамінізація харчового раціону заповнює дефіцит необхідних організму вітамінів: використання амінокислоти гліцину (2 рази на рік – в грудні і навесні) дозволяє укріпити пам’ять школярів і т. д.

3. Стимулюючі технології. Дозволяють активізувати власні сили організму, використовувати його ресурси для виходу з небажаного стану. Типові приклади – температурне гартування, фізичні навантаження. У психотерапії немало прийомів, що допомагають вивести пацієнта із стану депресії, смутку. В рамках педагогічних технік і педагогічної психотерапії вчителі користуються багатьма подібними прийомами на уроках і в позаурочній виховній роботі.

4. Інформаційно-навчальні технології. Забезпечують учням рівень грамотності, необхідний для ефективної турботи про здоров’я, – своє і своїх близьких, допомагають у вихованні культури здоров’я. До таких технологій відносяться освітні, просвітницькі і виховні програми, адресовані учням, їх батькам і педагогам.

ТЕХНОЛОГІЇ ПІДВИЩЕННЯ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ УЧНІВ У НВП

Модель екологічно комфортного освітнього середовища з використанням технології підвищення працездатності школярів реалізується шляхом оптимізації і гуманізації навчального процесу, які можливі через :

– проведення занять на природі (уроки фізичної культури, уроки-екскурсії);

– застосування різнорівневого навчання, випереджаючі завдання (для учнів різного рівня засвоєння навчального матеріалу, прояв креативності);

– глибоку диференціацію та індивідуалізацію навчання з урахуванням психічного стану дитини (робота психологічної служби);

– широке використання сучасних педтехнологій (інформаційно-комп’ютерні, проектні, групові, нестандартні уроки);

– розвиваюче навчання, яке націлене на актуалізацію пізнавальної діяльності учнів;

– формування життєвих компетентностей (пізнавальної, особистісної, самоосвітньої та саморозвитку, соціальної, комунікативної, інформаційної, продуктивної творчої діяльності);

– забезпечення позитивної мотивації навчання шляхом створення можливості успіху для кожного учня (ситуація успіху) ;

– доцільна дозованість обсягу домашніх завдань із метою запобігання перевантаження учнів.

Використання фізкультхвилинок на уроках української мови та літератури

Здоровою може вважатися людина,

Яка відзначається гармонійним

Фізичним і розумовим розвитком

І добре адаптована до оточуючого її фізичного

Та соціального середовища.

(Г. Сигерист)

Приймаючи дитину до школи, “потрібно враховувати, що маємо справу з дитячим Норма природної потреби в русі у дітей становить приблизно 1,5 – 2 години на добу. Проте за час навчання у школі рухова активність дитини зменшується. Руховий режим з відносно довільного змінюється на обумовлений строгими правилами поведінки.

Більшу частину доби дитина перебуває у статичному положенні, тобто сидить: у школі під час уроків; удома, коли виконує домашні завдання, читає, переглядає телепередачі або грається у комп’ютерні ігри. При цьому дитина несе велике фізичне навантаження. Статичне навантаження вступає у протиріччя з фізичним розвитком дитини. Як наслідок – розвиток перевтоми. У дитини знижується працездатність, проявляються негативні емоції, погіршується самопочуття. Дитина скаржиться на головний біль. Дехто з дітей починає порушувати правила поведінки на уроці.

Тому при виявленні в дітей перших ознак перевтоми необхідно робити перерви, під час яких діти б могли виконувати нескладні фізичні вправи.

Такі перерви під час уроку (фізкультхвилинки) сприяють поліпшенню функціонування мозку, відновлюють тонус м’язів, які підтримують правильну поставу, знімають напругу з органів зору і слуху, з утомлених від письма пальців.

Фізкультхвилинка має стати обов’язковим елементом кожного уроку в початковій школі (крім тих уроків, на яких сам процес навчання передбачає достатню рухливість, наприклад, уроків музики, трудового навчання, ритміки, фізичного виховання).

Фізкультхвилинка включає 3-4 вправи, добре знайомі дітям і легкі для виконання. Кожна вправа виконується 3-4 рази в середньому темпі. Тривалість фізхвилинки 2-3 хвилини.

Вправи мають добиратися таким чином, щоб протягом дня цілеспрямовано навантажувалися і розслаблялися різні групи м’язів дітей: плечового пояса, спини, тазостегнових суглобів. Необхідно включати в комплекс вправи для відпочинку очей, дихальні вправи, вправи на координацію рухів.

Щоб процес виконання фізичних вправ був цікавим для дітей, необхідно час від часу змінювати вправи (кожні 2-3 тижні), виконувати їх під музику, включати танцювальні рухи.

Дітям подобаються фізкультхвилинки, які супроводжуються віршованими текстами. Щоб у дітей не збивався ритм дихання, їхні рухи були точними і сильними, при проведенні таких фізкультхвилинок учитель промовляє текст, а діти виконують вправи.

Чим більшим є статичне навантаження, тим частіше й активніше потрібно робити фізичні вправи. В першому класі необхідно проводити по дві фізкультхвилинки – на 10-ій і 20-ій хвилині кожного уроку. Але якщо діти швидко стомлюються, можна провести і три фізкультхвилинки протягом уроку (особливо в першому півріччі ).

Не потрібно забувати про відпочинок і під час виконання дітьми домашніх завдань. У групі подовженого дня фізкультхвилинки організовує вихователь, а вдома – батьки чи дитина самостійно.

Комплекс вправ гімнастики для очей

1. Швидко покліпати очима, заплющити очі та посидіти спокійно, повільно рахуючи до 5. Повторити 4 -5 разів.

2. Міцно замружити очі. Порахувати до 3, відкрити очі та подивитися вдалечінь. Порахувати до 5. Повторити 4 – 5 разів.

3. У середньому темпі проробити 3 – 4 кругових рухів очима в правий бік, стільки ж само – у лівий. Розслабивши очні м’язи, подивитися вдалечінь – на рахунок 1 – 6. Повторити 1 – 2 рази.

4. Витягнути руку вперед. Подивитися на вказівний палець витягнутої руки на рахунок 1 – 4. Потім перенести погляд вдалечінь на рахунок 1 – 6. Повторити 4 – 5 разів.

Вправи для профілактики короткозорості

1. В. п. – ноги на ширині плечей, руки в боки.

Кругові рухи руками вперед і назад. Весь час стежити за кінчиком великого пальця. Повторити 3-4 рази.

2. В. п. – сісти на стілець.

Замружити і відкрити очі. Повторити 3-4 рази. Виконувати в середньому темпі.

Фізкультхвилинки з віршованими текстами

1. Встаньте, діти, посміхніться,

Землі нашій уклоніться

За щасливий день вчорашній.

Всі до сонця потягніться,

Вліво, вправо нахиліться,

Веретенцем покрутіться.

Раз присядьте, два присядьте

І за парти тихо сядьте.

2. Всі піднесли руки – раз! Раз! – і вгору, два! – і вниз

На носках стоїть весь клас. На сусіда не дивись.

Два – присіли, руки вниз, Будемо дружно ми вставати,

На сусіда подивись. Щоб ногам роботу дати.

3. Раз! Два! Час вставати:

Будемо відпочивати.

Три! Чотири! Присідаймо,

Швидко втому проганяймо.

П’ять! Шість! Засміялись,

Кілька раз понахилялись.

Зайчик сонячний до нас

Завітав у вільний час.

Будем бігати, стрибати,

Щоб нам зайчика впіймати.

Прудко зайчик утікає

І промінчиками грає.

Сім! Вісім! Час настав

Повернутись нам до справ.

4. Ми берізки і кленці.

В нас маленькі стовбурці.(Встати)

Ми в стрункі стаєм рядки.

Виправляєм гілочки. (Руки поставили перед собою)

Ледь зіп’ялись з корінців,

Дістаємо промінців.(Руки підняти вгору)

Ми стискаєм їх вогонь

В зелені своїх долонь. (Стискають кулачки)

Хилять свіжі вітерці

Вліво-вправо стовбурці. (Нахили тулуба)

Ще й верхівки кожен ряд

Нахиля вперед-назад. (Вправи для шиї)

5. Ми писали, ми трудились,

Наші руки вже стомились,

А щоб гарно написати,

Треба пальці розім’яти.

Руки кілька раз тряхнемо

І писати знов почнемо,

Відпочивши дружно враз

Приступив до праці клас.

6. Щось не хочеться сидіти,

Треба трохи відпочити.

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки.

Вище руки підніміть,

А тепер їх опустіть.

Плесніть, діти, кілька раз,

За роботу, все гаразд.

Орієнтовні вправи для фізкультхвилинок

1. Вихідне положення – сидячи на стільці, руки вздовж тіла розслаблено. 1 – нахил голови назад, 2 – нахил голови вперед. Вправу виконувати повільно, спину тримати рівно, голову нахиляти як можна далі.

2. Вихідне положення – ноги на ширині плечей, руки вбоки. Кругові рухи руками вперед і назад.

3. Вихідне положення – сидячи на стільці, руки до плечей, лопатки з’єднати. 1 – 2 – нахил вправо, 3-4 – нахил вліво.

4. Вихідне положення – руки на плечі. Відставити праву ногу назад на носок, руки підняти вгору, прогнутися, подивитися на кисті рук, повернутися у вихідне положення. Те саме, починаючи з лівої ноги.

5. Вихідне положення – руки на поясі. Повернути тулуб наліво, руки в бік долонями вгору, повернутися у вихідне положення. Те саме, але в інший бік.

6. Вихідне положення – основна стійка. Підняти вперед праву ногу, зігнуту в коліні. Руками притиснути коліно до грудей, повернутися у вихідне положення. Те саме, починаючи з лівої ноги.

7. Вихідне положення – основна стійка. Поставити праву ногу вперед на носок, підняти руки вперед, стискуючи і розпрямляючи пальці. Праву ногу в бік, руки в сторони, продовжуючи стискувати і розпрямляти пальці. Приставити ногу, опустити руки. Те саме, починаючи з лівої ноги.

8. Рухи тулуба вправо-вліво, вперед-назад, навколо своєї осі.

9. Згинання і розгинання ніг, вставання із сидячого положення і повернення у вихідне положення.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Здоровязберігаючі технології на уроках української мови та літератури - Сочинения по литературе


Здоровязберігаючі технології на уроках української мови та літератури