Вода

Тема: Вода як розчинник. Роль води в міфології, Народних обрядах,

Українській поезії.

Воду-бальзам виштовхує з планети,

Дзюрчить струмок і сонячні сонети

Вчуваються у шепоті його.

Пахне життям джерельна глибина

Домашнім затишком й теплом родинним,

Вічно живим, священним і єдиним,

Всім тим, що зветься – рідна сторона.

Б. Лепки Задачі уроку:

– Узагальнити знання учнів про природні джерела води;

– обговорити проблему охорони навколишнього середовища, способи очистки води від нерозчинних і розчинних речовин;

– ознайомити учнів зі значенням і умовами здійснення процесу розчинення;

Познайомитися з роллю води в міфології, народних обрядах, українській поезії.

/При підготовці до уроку клас був розбитий на групи і кожна отримала своє завдання – підготувати міні-проекти або той чи інший матеріал до уроку./

І. На початку уроку в ході бесіди з’ясовуємо, що учні знають про воду, доповнюємо їх відомості, повідомляючи факти.

Наприклад: .

71% площі земної кулі вкриває вода. Якщо лід льодяників і полярних морів розтопити, то рівень Світового океану підніметься на 54 м. В атмосфері Землі міститься 12300 м водяної пари. Але при таких великих запасах води на земній кулі, ми повинні дуже бережно відноситися до кожної її краплини…

/ Повідомлення учнів./

Якою, б веселковою не здавалась би природа, й існування, її життя не можливі без води. Це й природно, і як стверджує народна приказка – “якщо є хліб і вода, не має голоду”. Відома істина: людина може значно довше прожити без їжі, ніж без води. Ковток прозорої джерельної води зціляє мандрівників, поповнює сили хліборобам в спекотні дні, дарує радість пастухам.

Нині, у вік інтенсивного розвитку промисловості, активних урбаністичних процесів чуттєвіше стала гостра проблема водних ресурсів. В усіх високо розвинутих країнах непомірно розширюється індустріалізація, яка, відповідно, вимагає значної кількості водних ресурсів, і одночасно зменшується кількість рік, інших регуляторів прісної води; існуючі артерії пересихають, звужуються, стають коротшими, забруднюються промисловими відходами.

На думку вчених, вже в цьому столітті в багатьох країнах виникне, чи вже виник “водяний голод”, тому спеціалісти розробляють різноманітні проекти, навіть з використанням льодових запасів Антарктиди. В Україні поки ще ця проблема не стоїть так гостро, але вже зараз на 1 жителя в 10 разів менше припадає води, ніж в середньому по СНД. Вже нині по забезпеченню водними ресурсами Україна займає передостаннє місце в Європі. Цей факт змушує серйозно задуматися про бережне ставлення до води. Напевно, не кожен з нас знає, що одна людина щодня використовує в середньому по 300-600 літрів, а для вирощування лише однієї булки потрібно 200 л води. Проста логіка підказує, якими бережливими й економнішими повинні ми бути до кожної склянки води, живого джерела, безіменного ставка, голубого плеса. “Ріки потрібно вважати найважливішою державною цінністю. Тільки так можна зберегти Радість, яку нам дарують проточні води”. Ці слова Василя Пєскова – відомого журналіста, знавця природи. Можна знову відбудувати зруйнований завод, навіть місто, можна засадити лісом вирубану дільницю, викопати ставок, реконструювати архітектурний пам’ятник, твір мистецтва, але річку, яка гине, чи загинула відновити практично неможливо. Як сказав один відомий поет: “Дніпро тече крізь серце моє”. Тому і нам потрібно зробити все можливе, щоб водойми не гинули, щоб вони не міліли, не щезали з нашої пам’яті.” Це повинно хвилювати всіх і кожного, тому що знаходимося на грані страшної катастрофи. Нам залишається останній шанс – щоб вижити, хочеться навести рядки з поезії Ольги Бабій, поетеси з Коломиї:

Давно хрущів над вишнями нема,

Садки вишневі сохнуть поодинці,

Відважний навіть – босим по стежинці

Уже не вийде в поле край села.

І тратить небо синю глибину,

Міліють чисті криниці і ріки,

А ми з байдужжям атомного віку,

Дітей своїх фіксуєм сивину.

В чужих словах дошукуємо рації

А платимо бездумно векселями,

Зловісне – чорний попіл радіації

Впаде на наші души і на храми.

Прокиньмося! Пора!

Нове століття за мить

Розкриє двері перед нами

І запитає – де вишневе віття,

Чом травень не гуде хрущами?

Учитель: Ми повинні стати на захист рідної землі, природи, наших джерел. В залежності від того, для яких цілей використовують воду, іі очищують від домішок в більшій чи меншій мірі. Величезне значення має очистка питної води. Звідки беруть воду для пиття?

Які домішки не повинна містити вода?

Учні: В колодязях, виритих на велику глибину, у воді немає каламуті і майже відсутні мікроорганізми. Така вода містить розчиненні солі, корисні для людини. До водопроводу надходить вода з рік і водосховищ. Річкова вода містить багато шкідливих для людини домішок у вигляді різних залишків життєдіяльності тварин, і людини, а також хвороботворні мікроорганізми, від яких її очищують. (Т/б “Очистка води на водоочисних станціях”). На міських водоочисних станціях воду спочатку пропускають через, решітки, які затримують великі плаваючі предмети. Потім воду піддають відстоюванню в басейнах – відстійниках і фільтруванню через шар піску, тут затримуються нерозчинні тверді частинки. Далі очищена на фільтрах вода обробляється хлором для знищення мікроорганізмів /в наш час хлор заміняють озоном і бактерицидними лампами/. Коли в містах стали застосовувати воду, очищену на водоочисних станціях, захворювання населення інфекційними хворобами різко скоротилося. В очищеній воді залишаються розчинні речовини, необхідні людині. В аптеках для приготування ліків і в хімічних лабораторіях застосовують воду, очищену і від розчинних домішок. Для очистки води, або іншої рідини, від розчинених у ній речовин використовують перегонку. Перегонка залежить в тому, що рідину нагрівають до кипіння, перетворюючи її в пару, потім охолоджують і знову утворюється рідина. Цей процес відбувається в природних умовах. Так утворюється дощова вода – найбільш чистий різновид природної води.

Вчитель; Пояснюємо наступну навчальну задачу: яку роль відіграє вода як розчинник; як відбувається розчинення; які умови впливають на швидкість розчинення. Учні висловлюють свою думку на основі раніше вивченого матеріалу і свого життєвого досвіду.

Учні виконують роботу – “Вода як розчинник”. Робота фронтальна, виконується в процесі вивчення нового матеріалу.

Мета роботи:

Виявити умови, що сприяють розчиненню

Навчитися пояснювати явища з точки зору атомно-молекулярного вчення.

Приготувати усні відповіді /з обгрунтуванням/ на запитання: в якій із склянок швидше буде відбуватись розчинення? /т. №2 ст.81 Р. Г. Іванова та інші. “Самостійні роботи з хімії”/. Учням потрібно застосувати знання про дифузію, про густину речовини, про прискорення руху молекул при нагріванні. Від учнів вимагається порівняти способи розчинення, знайти ознаки схожості і ознаки відмінності, оцінити вплив цієї різниці на швидкість розчинення, тобто встановити причинно-наслідковий зв’язок; на основі такої аналітичної роботи їм необхідно прийти до узагальнення про умови кращого розчинення речовин у воді. Підсумки підтвердить дослідами. Учням пропонуємо подумати: де швидше піде процес розчинення: на дні ставка або на дні джерела? На дошці кросворд з незавершеними рівняннями реакцій (заповнити вільні клітинки, розставити коефіцієнти, вказати тип реакції):

Н2SO4

+

+

+

Na

H2

+

Na2SO4

O2

+

SO2

+

+

CuO

Cu

+

На рівняння реакції учні складають задачу і потім розв’язують її:

2Н2О→2Н2+02

Вчитель: Якими ж шляхами йшов розвиток знань про воду?

Учні: Стародавні греки не поклонялися воді як стихії, божеству, але й вони відводять їй особливе місце. Один із найбільш ранніх мислителів античної епохи, давньогрецький мудрець Фалес Мілетський (624-547 р. до н. е.) вважав воду основою всього сущого, що визнає багатогранність природи “Все тверде осаджується із води”.

Аристотель (384-322 до н. е. воду вважав однією з чотирьох первинних стихій єдиної матерії – земля, вогонь, вода і повітря.

Обожнювання води, тотемізм та пов’язані з цими культами звичаї лягли в основу збереженого до нашого часу поважного ставлення до землі, рік, колодязів, джерел… З чистим джерелом порівнюють нашу українську мову.

Мова, наша мова –

Мова кольорова

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова, наша мова –

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Мова, наша мова –

Мрійнику – жар-птиця,

Грішнику – спокута,

Спраглому – криниця.

А для мене, мова,

Ти мов синє море,

У якому тоне

І печаль, і горе.

Криниці. З якою повагою про них співається в піснях, поетизовано в прислів’ях, легендах. З давніх часів в багатьох народів з особливою ретельністю оберігали і прикрашали джерела, вважаючи їх святими місцями. Не випадково, що з колодязями пов’язані численні легенди про заховані скарби. Ще стародавні фінікійці біля джерел поклонялись своїм богам Адонісу і Астарті.

Своєрідним культом була вода і в наших далеких предків – язичників. Дуже поетично описала криницю Ліна Костенко:

“А он же бачиш: в камені криниця,

Мале відерце в дзьобі журавля.

Гори цієї дивна таємниця –

Оця пробита в камені криниця

Коли рятунку ждать нізвідкіля!”

З водою в нашого народу пов’язано багато прикмет. Наприклад:

– Якщо вам перейде дорогу жінка з повними відрами – це щоб сприяла вдача;

– Якщо попросите угамувати спрагу – обов’язково скаже, не дочекавшись подяки: “Пийте на здоров’я”. І стане легше на душі і коротше дорога.

У кожного доброго господаря була своя криниця, копали іі у дворі чи в Саду:

“Ой там криниця під перелазом –

Вмиємося серденько, обоє разом”

(“Сонце низенько, вечір близенько…”)

Або:

“Розпрягайте, хлопці, коні

Та лягайте спочивать,

А я піду в сад зелений,

Та й криниченьку копать…” .

(“Розпрягайте, хлопці, коні…”)

Вчитель: Важлива роль відводилась воді в народних обрядах. 19 січня – Хрещення Господнє Чи Богоявлення.

Учні: 3 ранку в цей день не вживали їжу. Перед вечерею, яку всі чекали, звичайно з нетерпінням, хто-небудь із сім’ї приносив свячену воду. Нею кропили господарські побудови, скот, вливали хрестоподібно в криницю. На Водохрещі зранку і старе й мале йшли до річки. Там разом вирубували на льоду хрест і прикрашали його стрічками, сухими квітами. В цей момент, коли священик кладе хрест у воду, всі чорти і всяка нечиста сила вискакують з річки і залишається на землі до тих пір, поки якась із жінок не прийде до річки прати білизну. Коли брудна білизна опускається у воду, то разом з нею стрибають у воду і всі чорти, які мерзли на землі. І тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну протягом цілого тижня після Водохрещі “що більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів”.

Взагалі обряд Водохрещі, обов’язковим атрибутом якого була вода, прийшов до нас із дуже давніх часів, коли людина обожнювала багато явищ природи, в тому числі і воду.

Існує звичай, за яким не дякують господині за те, що дала напитися. Що це? Заклик бути неввічливими? Ні, звичайно. Напоїти подорожнього – обов’язок людини. Адже вода – першоджерело буття. Вона починає й замикає життєве коло людини. На Буковині є джерела, які звуть “жолобками”. Над дзвінкими струминками надпис: “Вода – справжнє диво земної природи”.

А скільки звичаїв, повір, прикмет пов’язано з річковою, джерельною водою.

“Дощику, дощику, зварю тобі борщику в новенькому горщику,

Поставлю на дуба, лини як із лубу – цебром, відром, дійничкою”,

– до цього часу селянські діти з такими словами звертаються до неба в посушливий час, викликаючи дощ. “Як у воду дивився” – говорили про вгадану подію.

При першій грозі українські дівчата бігли до криниць і вмивались свіжою водою, Хлопці нерідко призначали побачення дівчатам біля джерел і криниць, перші знайомства також відбувалися біля води, так як вода – вічне поновлення, продовження життя.

Хрещенську воду набирали в глеки, клали туди калину і вмивались для здоров’я, вважалося, що вода наділена цілющими властивостями. Після того, як вода освячувалася, знаходились сміливці, які купалися від різних хвороб, навіть в хрещенський мороз.

Вчитель: А влітку – святкували Івана Купала.

Учні: На свято Івана Купала на березі ріки ставили дерево, яке прикрашали вінками, стрічками, квітами. Ввечері обов’язково розпалювали обрядове купальське багаття. При його світлі багато пірнало у воду, дівчата ж з вінками на голові. Потім спостерігали: куди плив вінок, там чекало її щасливе подружнє життя. В цей день дзвеніли купальські пісні:

Пливи, вінок, за водою,

Пливе доля за тобою…”

Хлопці везуть воду з купальського колодязя і пригощають всіх, хто йде на зустріч. Люди п’ють воду і виливають її вверх до сонця, щоб допомогла землі родити. Обливання водою на Івана Купала символізує силу води і запрошення до дощу, який в жарку погоду повинен і землю напоїти і рослини оживити, і все навколо освіжити.

Вчитель: За народним календарем 15 лютого зустрічається зима з весною, тому і свято називається Стрітення.

Учні: Стрітенській воді приписувалася ще й магічне сила. За народною уявою – це цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що “допоможе”, її давали пити худобі, щоб не хворіла.

Коли людина збиралася в дорогу, її кропили стрітенською водою, приговорюючи “Боже тобі поможе!” Коли син ішов до війська, батько, благословляючи, кропив його водою і промовляв: “Боже тебе збережи!” Віра в силу стрітенської води в багатьох селах збереглася до цих пір.

Вчитель: День і ніч на Андрія /13 грудня/ вважається кращим днем для ворожіння.

Учні: Найбільш поширені ворожіння, пов’язані з водою, такі як;

– На ніч з’їсти ложку муки, мішаною з ложкою солі і розчиненою водою – уві сні майбутній чоловік дасть напитися;

– На столі ставлять склянку з водою. З трьох сторін запалені свічки, а за склянкою дзеркало. Що побачиш в дзеркалі через скло, те й збувається. Гадали перед сном: наливали в склянку 6 ложок води і залишали на ніч, загадавши бажання. Якщо зранку води буде більше, бажання здійсниться.

– Дівчина біля відра з водою викладала з паличок “криницю”, замикала її на замок, а ключ клала під подушку, говорячи: “Суджений, ряджений прийди коней поїти, в мене ключ просити!

/Дівчата в національному одязі виходять перед класом і виконують пісню/.

Світи місяченько і ви ясні зорі,

Зорі ясні.

Світи місяченько і ви ясні зорі…

На то є подвір’я де дівки молоді

Дуже гарні,

На то є подвір’я де дівки молоді…

В роті воду носять, пампушечки печуть

Запощенеї,

В роті воду носять, пампушечки печуть…

Вони на Андрія водою гадають

Долю милу,

Вони на Андрія водою гадають…

/ В кутку класу поставили криницю, 2 верби, рушники, тин. Виходить дівчина з глечиком, підходить до криниці, набирає вода в глек і починає гадати.

”Добридень кринице-вдовице!

Набираю воду для кохання…

Беру я воду криничну

І кладу на зорі.

Намітю я дві зірки

Чоловіка і жінку.

Яка зірка буде прибігати

На цю воду мигати.

То буде мені сила божа пару посилати,

І буду я від господа Бога долю мати.”

/Кланяється криниці і йде собі/.

Народна медицина тісно пов’язана з народною магією. Деякі хвороби лікувались магічними відварами трав, дією води. “Допомагаєш вода явленна, очищаєш вода явленна луки, береги і нутро. Очищаєш ти вода явленна від наговору придуманого, і зустрічного, і чоловічого, й жіночого, й дівочого, й парубочого. Йдуть напасті на луки, на рогоз, на болото, на море!” Після цього дають хворому напитися святої водиці.

Вчитель: Одним із великих свят селян була Пасха чи Великдень.

Учні: До Пасхи Великий чи Чистий четвер був для народу днем очищення, позбавлення від бруду на тілі й душі. Щоб бути: чистим цілий рік, до сходу сонця в цей день потрібно було помитися в річці чи ставку. І вислів “після дощику – в четвер” має давнє походження. В четвер, який був присвячений богу вітру й грози Перуну, язичники чекали грому, що очищає землю й готує її до весняних робіт. Після цього можна було; починати справи, які тепер давались легко. Після того, коли сім’я повертається з церкви; відбувається обряд розговіння. Але перш, ніж сісти за стіл, вся сім’я вмивається. Мати наливає у велику глиняну миску холодної води, а на дно кладе 3 червоних крашанки. Якщо в домі є дочка, першою вмивається вона, потім сини, мати; а останнім батько. Після кожного члена сім’ї воду міняють, але крашанки залишаються ті ж, їх забирає донька, щоб бути гарнішою.

Вчитель; Весняні обрядові пісні й хороводи називаються в Наддніпрянській Україні “веснянками”.

Перший день свят називається “великодній понеділок” чи обливальний понеділок. Виходячи на вулицю співати веснянки дівчата одягаються в білі вишиті сорочки, а на голови кладуть вінки чи прикрашають коси квітами. Гуляння в цей день на різних територіях України називались по-різному: “веснянки”, “ягілки”, “гагілки”. В цей день хлопці обливають дівчат водою чи ж на сучасний лад – парфумами. Це стародавній звичай, який існує в зв’язку з весняним очищенням водою.

/Інсценіровка/

На краю кафедри, біля тину, зустрічаються дві дівчини, вітають одна одну.

Тетяна: Христос

Воскрес!

Наталка: Воістину

Воскрес! /Тричі цілуються, дарують одна одній писанки/.

Тетяна: Прийми від щирого серця мою писанку. Правда, гарна?!

Наталка: Ой, яка вона красива! І де ти такі візерунки побачила?

Тетяна: Бабуся мені показали!

Наталка: А я для тебе теж найкращу вибрала. Ось візьми!

Тетяна: І справді, гарна! Дякую тобі, теж. А на гаївки ти взяла явств?

Наталка: Ще б пак! Будемо з дівчатами і хлопцями у коточки і навзбитки грати. /Чується пісня і гомін./

Тетяна: А он і вони йдуть. Ходімо їм назустріч.

Наталка: Ходімо.

/Продовжує звучати пісня. Вбігає гурт дівчат і хлопці з глечиками; відрами; кружками, обливаються водою; сміються, жартують/.

Дмитро: / Ллє воду на Ганну/ Будь здорова, як вода, весела як весна.

Ганна: Обережно, Дмитре, віночок новий, квітки замочиш!

Петро: А ти на коси, Дмитре, на коси, щоб гарно росли. /Піднімає глечик над головою Ганни. Вона тікає./

Ганна: /стріпнувши воду з кіс/: То тебе полити треба! Бач, який малий, ніби тебе ніколи весняний дощ не мочив!

Ольго: Давайте, дівчата, поллємо Петра, щоб добре ріс. /Дівчата підбігають до Петра. Одні тримають його. інші ллють воду на нього/.

Петро: Досить дівчата, а то до неба виросту!

Оксана: /Ллє на Петра воду три рази./ Один дощ, другий дощ, третій дощ!

Петро: Досить з мене одного. Бр-р-р!

Оксана: Три краще! Знаєш, як старі люди казали: “Як піде у травні три дощі добрі, то наповнить три роки голодні”.

Петро: На урожай то добре, а для мене яка вигода!

Сорочка вся мокра, змерз як цуцик. Ой, дівчата, жалю

У вас нема. Я ж на ваші сорочки води не лляв, тільки

На коси. А ви мене з ніг до голови, чи то зголови до ні

Ніг облили.

Маруся: Здоровим будеш, а сорочка висохне.

Петро: Зараз я вас є голови до ніг обіллю, ви теж просохнете. /Бере глечик і заміряється. Дівчата пищать і розбігаються/.

Петро: Не бійтеся сороки, глечик пустий. Але я зараз принесу з криниці води і всю на вас виллю!

Ольга: Їди, їди! Може і коло криниці тебе обіллють,

Оксана: Гей музики! Заграйте нам весело? Ноги так і просяться танцювати!/Молодь виконує” Гопак”. З’являється Петро з глечиком води.

Петро: Ось зараз я вас всіх покроплю. /Дівчата сміються, розбігаються. Петро кропить їх водою./

Дівчата: – Ой, лишенько. – Рятуйте! – Сорочку геть замочив!

Ганна: Досить обливання. Вже хлопці Ведмедя ведуть! Побігли на гаївку! /Біжать із кафедри./

Вчитель. Закінчувався трудовий рік у селян святом “Обжинки”. Дівчата і парубки поклонялися бороді. Борода – це та пшениця, яку залишають на полі неприбраною у подарунок богам родючості. В обв’язували стрічкою, прикрашали квітами та калиною.

Ставили біля неї хліб, сіль та воду. /Заходять дівчина та парубок з хлібом та сіллю на рушнику і з глечиком води, ставлять біля бороди, говорять.

“Ось тобі; борода, хліб-сіль та вода,

Щоб на той рік ще більш уродила”.

/ Кланяються ї ставлять на рушнику воду та хліб /

Після того, як хліб уберуть з поля, можна було справляти весілля. Ну, а яке ж весілля без короваю!

/ Виходять три дівчини в вишитих сорочках е короваєм на рушнику /.

Перша дівчина:

Принесемо водиці з криниці,

Замісимо каравай, сестриці!

Як ми сестриці каравай місили,

Із семи, криниць воду носили.

Друга дівчина:

Ніхто не вгадає

Що в нашому караваї є:

Із семи ланів пшениця,

Із семи криниць водиця.

Із семи курок яйця,

Що нанесли в місяці – марці.

Третя дівчина:

І вам будь з хлібом від души бажаємо,

Тому вітаємо вас караваєм!

Вчитель: Закінчити урок можна знаменитими рядками про воду французького письменника Антуана Сент-Екзюпері: “Вода! У тебя нет ни вкуса, ни цвета, ни запаха, тебя невозможно описать, тобою наслаждаются, не ведая, что ты такое. Нельзя сказать, что ты необходима для жизни, ты – сама жизнь… Ты самое большое богатство на свете!..”

/ Заняття проводилося в два уроки/

Вчитель хімії

Бахчевникова Н. І.

ЗСШ№12

М. Марганець

Дніпропетровська

Область


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вода - Сочинения на свободные темы


Вода