Тема. Базовий компонент дошкільної освіти. Змістова лінія – екологічне виховання дітей дошкільного віку (практичне заняття)

Дитя людське – дитя Землі. Народжуючись, воно починає життя у нерозривному зв’язку з усім розмаїтим світом: рослинами, тваринами, повітрям, грунтом, водою, камінням. І так важливо, щоб дитина уже з перших років відчула єдність з природою за допомогою дорослих, змінювала її, черпала з того джерела творче натхнення.

Природа – це невичерпне джерело всебічного розвитку дитини, ефективний засіб формування її світогляду, виховання почуттів.
Але сьогодні ми бачимо, що стрімкий науково-технічний прогрес порушив хід гармонійного розвитку людства. Насамперед відчуваємо це у ставленні до природного довкілля – певною мірою може слугувати показником внутрішньої культури людини.
Адже природоохоронна справа залежить від свідомості кожної людини, її відповідальності за долю рідної природи. Це вимагає підвищеної уваги до виховання дбайливого ставлення до її об’єктів, починаючи з дошкільного віку – періоду становлення основ майбутньої особистості.
Сьогодні є очевидним для всіх, що екологічне виховання дошкільників – це не лише подання відповідних знань, а й спрямування на усвідомлення
Екологічної цінності природного середовища у єдності його з людиною. Таке
Усвідомлення грунтується на розміщенні залежностей, які існують у природі,
Впливу людської діяльності на неї і необхідність дбайливого ставлення до
Всіх її об’єктів.
Дітям потрібно подавати знання, які спонукали б пізнати навколишнє, у доступній для них формі. Ці знання повинні впливати і на пізнавальні процеси.
Активізувати інтерес до явищ, розширення сфери емоційних вражень, розвиток гуманного ставлення до неї, почуття обов’язку за збереження її багатств, патріотичне виховання на основі уявлень про красу рідного краю, а також формування таких моральних якостей, як доброта, чуйність, любов і увага до всього живого. Важливо навчити дитину не лише сприймати красу, бачити її, відчувати і розуміти, а й щоб одержані естетичні враження викликали бажання діяти чесно, гуманно, відповідати власною посильною участю у створенні прекрасного.
Залучаю дітей до активного піклування про природу, навчати бережно ставитись до неї. Щоб викликати у малят бажання охороняти природу, піклуватися про неї, організовую систематичні спостереження, працю у природі, найпростіші досліди, які розкривають дітям закономірності розвитку живого об’єкта, бесіди, художню літературу, картини.
Стежу за тим, щоб спостереження протягом тижня перепліталися з різними формами роботи за іншими розділами програми: ознайомлення з художньою літературою, розвитком мовлення, зображувальною діяльністю, фізичним вихованням, враховуючи взаємозв’язки між об’єктами та явищами природи.
За вимогами сьогодення щодо екологічного виховання – прищеплення бережного ставлення до природи – важливе місце відводиться дослідницькій, пошуковій роботі. Пропонувати дітям знайти самим відповідь на питання.
Спостерігаючи вдома, як закипає чайник, як парує з носика чайника вода, що закипає, діти роблять висновок, що при сильному нагріванні води, з’являється пара, яка перетворюється в дрібненькі крапельки води. Якщо підставити скельце, ці краплини осідають на ньому, потім збираються у більші й стікають.
Потім діти роблять висновок, що так само падає з неба дощ, і спосіб, його утворення такий самий.
А я підкреслюю, що люди навчилися розкривати таємниці природи, пізнали вже багато чого і використовують ці знання в різних галузях науки і виробництва.
Райдуга дивує кожну дитину. Розкриваючи природу, її утворення, пропоную пригадати, коли саме вона з’являється на небі: після грози і дощу водночас з появою сонця, це його проміння проходить крізь краплини води у повітрі. Діти охоче спостерігають таке явище і в інших ситуаціях – сонячного дня під час розбризкування води з пульверизатора, під час поливання двірником рослин на вулиці, в акваріумі, що стоїть під прямим кутом до сонця.
Якомога більше бувати з малюком на лоні природи. Показувати йому, яке чудове будь-яке творіння – від каменя до тварин, від хмарки до. придорожньої травинки. Розповідати, як живе все на землі і під землею, у воді й повітрі. Добре, коли у злагоді і взаємозв’язку, гірше, коли через чиюсь необачність єдність природного середовища нищиться.
Дитина розуміє, коли її звичайно підведуть до цього поступово, що на твердій, сухій, не скопаній землі нічого не можна виростити, що коли вирубують дерева, ніде буде жити птахам, то й ніхто не захистить садок від гусені, а значить на яблука й сливи немає чого й чекати, а якщо перед зимовими холодами не вкрити або не перенести в приміщення квіти, то вони загинуть від холоду.
Важливо, щоб дитина бачила особистий приклад рідних у ставленні до природи. Наприклад, дитина чує від рідних (тата, мами) під час прогулянки в парку чи у сквері: “Не бігай по траві! Не рви квітів! Не ламай кущик!” Але не розуміє, чому, бо ж минулої неділі в лісі Мама нарвала оберемок квітів і потім на пероні викинула. їх, ламала гілки, щоб відмахуватися від комашні. Чому ж тепер не можна? “Бо в парку все це люди садили”, – терпляче пояснює мама. Значить, коли люди садили – не можна, а коли саме виросло – будь ласка?! Але ж і ті, й ці однаково живі. Так кілька разів, і малята будуть думати, що тато з мамою роблять правильно, бо вони все знають.
Тому, збираючись на прогулянку, треба продумувати нюанси прогулянки, щоб вона була приємною і корисною, особливо для малят. Милуючись разом чудовими краєвидами, розглядаючи рослини неодмінно говорити при цьому: “Оцю квіточку не зривай – вона занесена до Червоної книги”, розказати про інші рослини.
Якщо трапиться зламаний кущ, чи деревце, гілочка, треба їх обов’язково “полікувати”, і наступного разу не забути навідатись.
Враження, одержані від рідної природи змалку, глибоко западають в душу малюкам, а в майбутньому стають чи не вирішальними у ставленні до оточуючого, до Вітчизни.
Вихователь покликаний прищепити дітям відчуття різноманітності форм,, фарб, звуків у природі; прищепити потребу не лише милуватись, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкриваючи для себе доступні явища.
В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення від активності у взаємодії з навколишнім середовищем; можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.
Тому вихователь у своїй роботі має використовувати такі прийоми, за допомогою яких спілкування дітей з природою залишило б у їхній пам’яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.
До складу екологічного виховання включаються завдання, спрямовані на всебічний розвиток дитини.
Сьогодні наголошується на необхідності колективного підходу до виховної роботи з дітьми, тобто завдання природничого змісту необхідно вирішувати у єдності з вихованням у дітей почуття патріота і громадянина, активно розробляються системи дошкільних знань про захисні пристосування тварин; вивчаються можливості засвоєння дітьми знань про сезонні зміни в житті рослин тощо.
Формування творчої активності і є одним з найсуттєвіших завдань, які поставлені суспільством перед народною освітою. Екологічне виховання дасть бажані наслідки на основі комплексного підходу з урахуванням цілісного впливу на весь розвиток дитини.
Основи екологічного виховання особливо інтенсивно формуються в процесі трудової діяльності. Тут праця дошкільника якоюсь мірою екологічно спрямована.
Наприклад, під час ручної праці з виготовлення іграшок з природного та вторинного матеріалу діти не лише збагачують, зміцнюють вміння і навички, оволодівають елементарними трудовими операціями, а й поглиблюють свої знання про властивості природного матеріалу – жолудів, шишок, насіння, про їх значення в житті людини, дізнаються про їх необхідність у раціоні тварин і птахів, які харчуються дарами лісу восени і взимку. Діти усвідомлюють, як важливо ретельно зберігати їх, марно не знищувати.
Естетична насолода від очевидного результату праці облагороджує дитину, спонукає до творчої активності під час дозвілля, тривалого пошуку.
Мета екологічної освіти і виховання – сформувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального, дійового ставлення особистості до навколишнього природного середовища. Доцільне формування в дошкільному віці уявлень і елементарних понять про навколишній світ (рослини – дерева, кущі, трави тощо; тварини – домашні, дикі, риби, птахи), які можуть стати стрижнем системи знань дітей під час шкільного навчання.
В процесі безпосереднього чуттєвого пізнання (на екскурсіях, цільових прогулянках, заняттях тощо] вихователь має формувати у дітей поряд із знаннями відповідне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об’єктами і явищами.
Ефективність екологічного виховання значною мірою залежить від всебічного розвитку дитини, від того, як часто вона залучається до різних видів діяльності.
Мета екологічної освіти і виховання дошкільників – формування системи наукових знань, поглядів, переконань, які закладають основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища Основні завдання екологічної освіти дошкільнят:
1. Розвиток естетичного відчуття світу дошкільнят.
2. Розвиток уявлень про взаємозв’язки у природі.
3. Засвоєння елементів екологічної культури.
4. Засвоєння перлин народної мудрості про дбайливе ставлення до
Природного оточення.
5. Виховання справжньої любові до природи, бажання піклуватися про
Рослин і тварин, різко негативне ставлення до їх знищення.
6. Стимулювання допитливості та зацікавленість у пізнанні природи.
7. Формування навичок культурної поведінки у довкіллі.
8. Формування постійної потреби у зміцненні й збереженні власного
Здоров’я та здоров’я інших людей.

Основні завдання екологічного виховання дошкільнят

Навчити дітей бачити взаємозв’язок між рослинами і тваринами, розуміти, як людина впливає на їхнє життя.
Формувати у дітей уміння бачити красу у всьому живому, незалежно від того, чи то людина, рослина, тварина. Розуміння істини, що в природі не буває корисних і шкідливих тварин, натомість усі вони пов’язані одне з одним, одне одному потрібні, а отже корисні.
Розвивати у дітей почуття: небайдужості, вміння відчувати себе на місці квітки, рослини тощо.
Навчити любити і охороняти природу не на словах, а допомагаючи квітам, деревам, тваринам, птахам, усьому живому.
Збудити у дітей емоційний відгук на різноманітні явища природи, зародити в них бажання милуватися і насолоджуватися нею і висловлювати свої почуття засобами художнього слова.
Серед актуальних завдань, які розв’язує сьогодні наш дошкільний заклад, чільне місце належить екологічному вихованню. І моє основне завдання як вихователя щодо екологічного виховання моїх вихованців полягає в тому, щоб навчити їх розуміти і любити природу; прищепити дітям відчуття різноманітності форм, фарб, звуків у природі, прищепити потребу не лише милуватися, а й пізнавати, спостерігати і, працюючи в її скарбницях, заглиблюватись у таємниці, розкривати доступні для них явища.
В екологічному вихованні особливе місце посідають радісні емоції, відчуття волі на лоні природи, задоволення властивої дитині активності у взаємодії з навколишнім середовищем, можливість самовираження через конкретні дії дослідницького змісту.
Екологічне виховання дітей в цьому віці детерміноване різноманітністю властивостей об’єктів і явищ природи, які є для них предметом естетичної насолоди і систематичною спонукою до активності і пізнання. Тому у своїй роботі використовую такі прийоми, при яких спілкування дітей з природою залишало б у їх пам’яті глибокий слід, позитивно впливало на почуття і свідомість. Природа при цьому повинна відкритись перед дитиною не лише як нероздільне ціле, жива лабораторія, де можна спостерігати і вивчати життя її мешканців, а й як школа, в якій можна успішно оволодіти елементарними правилами поведінки, навичками розумного використання природи, примноження і охорони її багатств.
Таким чином, ставлячи за мету виховати дошкільника екологічно грамотним, ставлю перед собою чіткі завдання, які вирішую з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей – дошкільнят, зокрема:
1. Формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори у
Розвитку живої природи (світло, температура, волога, родючість
Грунту) та взаємозв’язки і залежності, які виступають в ній при їх
Наявності.
2. Розвивати вміння класифікувати живу природу (рослини – трави, кущі, дерева; тварини – за основними особливостями зовнішнього вигляду) на основі безпосереднього сприймання і аналізу зовнішніх ознак, способів взаємодії з середовищем та живлення.
3. Активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності в природі
(гра, праця, науково-дослідницька діяльність, навчання).
4. Показати дошкільнятам живі барометри природи – пристосування рослин і тварин до змін у неживій природі.
5. Познайомити дітей з перлинами народної мудрості про любовне,
Турботливе ставлення людей до природи.
6. Стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її
Об’єктів та явищ у народній творчості (народні прислів’я, загадки, приказки, вірші, прикмети, легенди, повір’я, пісні).
Даючи дитині знання про природу, обов’язково враховую принцип доступності та послідовності. Активність дитячого розуму, його спостережливість та допитливість, прагнення до творчості – це те, що має враховувати педагог, виховуючи бережливе, турботливе ставлення малюка до природи, почуття співпереживання до своїх менших друзів. Звідси стає очевидним, що екологічне виховання неодмінно вимагає від вихователя систематичності та послідовності в роботі, вміння підібрати найефективніші форми пізнання природи та методи засвоєння дітьми інформації про неї, завдяки чому можна якнайповніше розв’язувати поставленні завдання. Виходячи із змісту, мети, завдань екологічного виховання, можна зробити слідуючи висновки:
– щоб навчити дітей любити та берегти природу, потрібно передусім дати вихованцям знання про неї; сформувати переконання у тому, що в природі немає жодного об’єкта тільки корисного або тільки шкідливого. Все в природі взаємопов’язане і має велике значення для існування людини і життя загалом; для удосконалення навчально-виховного процесу доцільно використовувати класичні та нетрадиційні форми, методи, прийом роботи; це допоможе дітям з’ясовувати, усвідомлювати причинно-наслідкові зв’язки у природі;
– щоб сформувати вміння дітей бачити, відчувати, розуміти красу
Навколишнього світу та мати естетичну насолоду від спілкування з ним,
Важливо щоденно використовувати як приклад, ставлення до природи
Дорослих людей ;
– завдання екологічного виховання можна вирішувати під час різних
Видів дитячої діяльності, з ускладненням діяльності, з набуттям
Індивідуального досвіду активізуються пізнавальні, естетичні,
Морально-ціннісні мотиви, які й спрямовують поведінку дітей у
Природному довкіллі.
Згідно з вимогами програми “Малятко” , за якою працює наш дитячий садок, та з урахуванням особливостей місцевості, спільно з творчою групою розроблено програму дій, в якій передбачено передусім організацію відповідних умов для вирішення поставлених завдань, створення еколого розвивального предметного середовища, що сприяло б формуванню у дошкільнят такої особистісної якості, як екологічна вихованість.
В гуртку “Екологічна студія” під моїм керівництвом діти виконують дослідницьку роботу з повітрям, водою, грунтом, рослинами; доглядають і поливають квіти в кутку природи.
Ознайомлення дітей з природою відбувається наочно-діяльнісним шляхом. Тому я використовую багато форм та методів роботи, щоб дати дітям екологічні знання:
– екологічні заняття всіх видів;
– дидактичні ігри вправи;
– екскурсії, спостереження;
– проблемні ситуації, мовні логічні завдання;
– праця в природі, дослідження;
– конкурси, вікторини;
– література, народний фольклор.
Таким чином, всі ці засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття – “екологічна свідомість” , “екологічна культура” – зрозуміти їх сутність. А формуються ці поняття протягом всього життя.
Природа формує людину, ставить її на вищий щабель розвитку, вчить людину бути Людиною. А від людини залежить стан екології, природного багатства, збереження природи від стихійного і безконтрольного її використання.


Екологічні заняття

Ми – педагоги виховуємо у дитини гуманне ставлення до природи, допомагаємо їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою. Отож, турбота про довкілля є і турботою про людину, її майбутнє, а те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.
З цією метою добираються і розробляються серії занять, які сприяють вихованню у дітей уявлення про те, що Земля – наша спільна оселя, і якою вона буде, залежить від нас самих.
Подаючи дітям інформацію про навколишнє середовище, застосовую пояснювально-ілюстративний метод (розповідь, пояснення, бесіда). Розповіді містять навчальні елементи, використовується цікавий природничий матеріал. Багато занять будуються у формі евристичної бесіди, з проблемними запитаннями, завданнями, які вирішуються під час бесіди з дітьми. Це дає дітям змогу вчитися порівнювати, аналізувати, використовувати вже набуті знання, розвивати логічне мислення.
За потреби пояснюю, доповнюю, вчасно спрямовую роздуми дітей у потрібне русло. Співпраця дорослих і дітей, партнерство, взаємоповага сприяють налагодженню гуманних стосунків між ними.
У роботі з дітьми практикується використання наочності. Це різноманітні ілюстрації, гербарії, альбоми (^Тварини та рослини Червоної книги”, таблиці, схеми, карти, макети, фотографії, натуральні природні об’єкти (рослини, вода, грунт).
Творче спілкування з природою – дієвий метод екологічного виховання і
Розвитку кращих людських якостей.
Отож провожу заняття з милування природою, заняття-дослідження, заняття-відкриття, заняття-подорожі.
На таких заняттях не нав’язуються готові знання, а дається дітям змога ділитися своїми почуттями, і лише потім акцентується на основному. Все це відбувається на лоні природи, з поєднанням музики, образотворчого мистецтва, трудового виховання, валеології.
Проводяться тематичні заняття. Метою цих занять у природі є установка: дивитися і помічати, помічати і відчувати, відчувати і думати, думати і творити.
Надаю перевагу індуктивному методу пізнавальної діяльності. Спочатку діти отримують інформацію під час спостережень, експериментування і тільки після того проводяться підсумкові заняття, на яких встановлюють причинно-наслідкові зв’язки, доходять певних висновків. Екологічні заняття несуть дитині безліч відкриттів, зроблених нею самостійно. Дитина заглиблюється думками в якусь деталь, зосереджує на ній всю увагу.

Екологічні екскурсії. Спостереження. Прогулянки.

Формування знань про природу у повсякденному житті є вирішальним фактором у докорінній зміні ставлення дітей до природи як світу невичерпних чудес, самостійних “відкриттів”, джерелом нескінченного пізнання. Очевидно і цілком закономірно, що в процесі такого безпосереднього чуттєвого пізнання вихователь має формувати у дітей поряд із знанням, відповідальне ставлення до природи, бажання зберегти її, прагнення гуманного спілкування з її об’єктами та явищами.
Отож активність дитини доцільніше розвивати у пізнавальній діяльності. її основними видами є екологічні екскурсії, спостереження, прогулянки.
Спостереження – основний метод ознайомлення дітей з природою. Активна форма пізнання навколишнього світу, що має на меті нагромадження факторів, початкових уявлень про об’єкти і явища, внаслідок чого воно може розглядатися як психічний процес, як пізнавальна діяльність і як метод навчання.
Прогулянки – повсякденна форма роботи, де діти, спостерігаючи, ознайомлюються з тими ознаками об’єктів природи, уявленнями про які складаються протягом тривалого часу.
Одним із основних методичних прийомів розвитку естетичного сприймання в моїй педагогічній практиці є спостереження на прогулянках за природою, до яких дієво готуюсь, обов’язково враховую особистість кожної дитини, а також настрій дітей, їх самопочуття.
Поглиблено і досконало ознайомлюючись з матеріалами наукової літератури, дійшла висновку, що спостереження – це пізнавально спрямована діяльність дітей у природі; процес усвідомлення сприймання об’єкта чи явища, в ході якого розвивається мислення дитини.
Розвиненість і результативність здійснюваних спостережень можливі за умови, якщо дошкільнята здатні: приймати пізнавальне завдання, планувати послідовність дій, самостійно ставити короткочасну мету спостереження, фіксувати його результати у вигляді висловлювань, у художній творчості, в календарі спостережень, а також використовувати засвоєні засоби пізнання в нових умовах.
Уміння організувати спостереження залежить від достатньої кількості систематизованих знань та їх усвідомлення дитиною. І саме спостереження є передумовою формування пізнавальної діяльності.
Найбільш значущим в організації цього процесу є такі моменти:
– зміст спостережень за живими істотами складають: їхній зовнішній
Вигляд, способи функціювання (поведінка), компоненти середовища
Існування та особливі ознаки, які допомагають пристосуватися до
Нього, взаємодія з іншими живими істотами та людьми;
– спостереження з певної теми проводяться протягом одного – трьох
Місяців з невеликими інтервалами в часі, завдяки ому у дитини
Формується пізнавальний інтерес, емоційний досвід;
– в процесі сприймання природних об’єктів важливу роль відіграють
Емоційні почуття дитини.
“Дивитися і бачити! Слухати і чути!” – такий девіз кожного спостереження, кожної прогулянки.
Екологічні екскурсії визначаються в педагогіці як форма і метод навчально-виховної роботи, що дозволяє організувати спостереження і вивчення різноманітних предметів і явищ у природних умовах. Під час екскурсії діти ознайомлюються з явищами природи в їх природних взаємозв’язках, з рослинами і тваринами в середовищі їх існування, з руйнівним впливом людини на природу.
Широкий діапазон знань, умінь, навичок і понять моїм вихованцям дають заплановані, систематичні та проведенні в різні пори року екскурсії на природу.
Змістом таких екскурсій стали: обстеження близької місцевості для формування уявлень про навколишні природні умови, рельєф місцевості, наявність рослин і тварин. Під час екскурсій діти збирають природний матеріал для колекцій, ігор, занять із флористики, праці, малювання. Використовуємо необхідне обладнання для екскурсій: лупу, фотоапарат, фломастери, коробочки, мішечки, папки для гербарію.
Сукупність засобів, використаних на екскурсії, дають дитині змогу зрозуміти, яке значення має для людини природа. На екскурсіях дитина більш широко розкривається, пропускаючи крізь серце красу довкілля. Збагачує екологічні знання, привчає до культури поведінки.
На всіх етапах екскурсій сприяю активізації пізнавальної діяльності дітей, зміцнюю прагнення зберігати та примножувати природні багатства. Будь-яку екскурсію, навіть буденну прогулянку до скверу чи парку, перетворюю на захоплюючу, а використавши, наприклад, гру-змагання “Хто більше побачить красивого?”, вчу дітей бачити красу в самій звичайній квіточці.
Проводжу екскурсії до лісу, які дуже доцільно підводять дитину до поняття, що кожне дерево чи травинка дихає, як і людина. А дослідницька робота підтверджує, що дерево – це жива істота. Воно дихає, п’є, відпочиває, його “кров” циркулює, як і наша, людська. Ритми його серця ледве чутні, але вони стимулюють його життя. Найкращий час, щоб почути “серце” дерева – рання весна, коли пробуджується природа і починається сокорух. Тут же даються поняття про те, що ламаючи гілочку дерева, ми завдаємо йому болю, а коли зрізуємо дерево, воно “плаче”. Діти надзвичайно тонко реагують на почуття.
Спостерігаючи водні ресурси – річку, водойми – діти одержують знання і про кругообіг води, і про те, хто живе у воді, чим живляться там живі істоти, яке значення має вода і для природи, і для людини. Вода – це життя, це сила, але в той же час, і страшна стихія, і які значні наслідки можуть бути, коли людина без міри втручається у природу.
При проведенні тематичної екскурсії до ріки Уж використовую різноманітні ігри. Наприклад, гра “Екологічна рибалка” допомогла дітям усвідомити залежність між живими організмами, середовищем, їх життям та діяльністю людини. Діти розуміють, що потрібно оберігати водойми та річки від забруднення, бо без води неможливе життя на землі.
Йдучи на прогулянку чи екскурсію, заздалегідь знайомлю своїх вихованців з правилами та нормами поведінки, що є елементами екологічної культури кожної цивілізованої людини. Норми поведінки повинні бути зрозумілими дітям, доступними для сприймання.
Наприклад:
– Усміхніться і привітайте красу природи.
– Намагайся не шкодити природі, зумій взяти в природи знання та
Зберегти захоплення.
– Не порушуй дружбу рослин і тварин з людиною.
– Будь ввічливим гостем у добрих господарів (лісових, лугових,
Садових).
– Зумій запам’ятати бачене, пережити і передати в малюнку та
Поділитися з рідними, друзями.
Таким чином, екологічні екскурсії та всі інші засоби навчання та виховання дошкільників у своїй сукупності дають їм можливість не тільки одержати знання, закласти фундамент духовності, а й зрозуміти перші поняття – “екологічна культура”, “екологічна свідомість” – зрозуміти їх сутність.

Проблемні ситуації.

Виходячи з того, що основне завдання виховної роботи – створення оптимальних умов для розвитку активності дошкільників, спонукати їх до творчості й самостійності, використовую проблемні ситуації.
Проблемними ситуаціями я стимулюю допитливість своїх вихованців, ставлю їх в умови практичного пошуку вирішення завдання. Проблемні ситуації розвивають самостійність думки, спрямовують на активні пошуки відповіді, на розуміння зв’язків та залежностей часового, послідовного та причинно-наслідкового змісту. Разом із тим проблемні ситуації вчать дітей обгрунтовувати свої судження, висловлювати припущення, підводять їх до самостійних висновків. У змісті, проблемних ситуацій доцільно використовувати такі прийоми, як подача дітям варіативності ознак одних і тих самих об’єктів, явиш,; порівняння і зіставляння нових характеристик з відомими, поєднання художнього опису об’єктів та явиш природи, огляду їх реальних рис через безпосереднє сприймання.
Методика використання проблемних ситуацій передбачає наявність у дітей навичок узагальнювати. Порівнюваність певної сукупності властивостей у ряді об’єктів живої і неживої природи, в її явищах вказує на присутність більш-менш суттєвих зв’язків між ними. Узагальнення може здійснюватись шляхом порівняння, яке виділяє загальне в ряді предметів, об’єктів, явищ, а також абстрагування.
З практики педагогічної роботи мені відомо, що процес порівняння можливий лише за умов, коли дитина озброєна конкретними знаннями про природу, знає ознаки і властивості її об’єктів і явищ. Тому, у проблемній ситуації кожен вихователь має:
А) чітко ставити перед дітьми завдання;
Б) давати план пошуку відповіді (що і як робити);
В) спонукати до самостійного пошуку рішення;
Г) створювати умови самостійних висновків, обгрунтувань, суджень для
Практичної перевірки цих висновків.
Дидактичні ігри та вправи екологічного змісту
Основна форма вияву активності дошкільняти – гра, яка водночас є для нього головним способом пізнання зовнішнього світу, основним елементом дитячого розвитку, в тому числі і екологічного виховання.
Дитину захоплює здебільшого сам ігровий процес: з трьох-чотирьох років з’являються епізодичні, а від п’яти-шести – систематичніше цільові задуми й планомірне їх виконання. У процесі гри, в дії, діти не лише вчаться, а й переживають ігрове заняття, в результаті чого пережите закріплюється у психіці гравця сильніше й на довший час.
Гра – це творча та емоційна діяльність дітей, сповнена радості, природна і неповторна, і введення її в освітній процес створює емоційне тло й сприяє становленню екологічно мотивованої діяльності.
Для розвивання освітніх завдань, виховання морально-вольових якостей у дітей, використовую дидактичні ігри екологічного змісту. Важливим моментом у їх організації є збереження структурних елементів гри: зосередження уваги на суто ігрових завданнях, дотримання ігрових правил, відсутність суворого контролю ігрових дій.
Для створення ігрової мотивації, опосередкованого навчання та екологічного виховання використовую і інші види ігор, зокрема сюжетно-рольові ігри, ігри з правилами – сюжетно-рухливі, рухливі, настільно-друковані, а також вправи екологічного змісту, які розвивають самостійність дітей, сприяють набуттю знань про навколишню дійсність. Мовні логічні завдання. Продуктивно-пізнавальні запитання.
Однією з умов успішного екологічного виховання дітей є вміння педагога підбирати найефективніші форми пізнання природи ті методи засвоєння дітьми інформації про неї. Враховуючи зміст, мету і завдання екологічного виховання, поряд із традиційними спостереженнями організовую і проводжу із своїми вихованцями мовні логічні завдання,
Мовні логічні завдання – це розповіді-загадки про природу, відповіді на які дитина може дати лише в тому випадку, коли чітко усвідомить зв’язки і закономірності в природі.
Використання логічних мовних завдань ставить дитину в ситуацію, коли вона змушена використовувати різні прийоми розумової діяльності (порівняння, аналіз). Це активізує самостійність, вміння добирати шляхи розв’язання завдань, робити висновки, узагальнення.
Зміст і дидактичну мету логічного завдання я визначаю у відповідності з основною роботою з ознайомлення дітей з природою. Зміст цих задач використовується для закріплення вже наявних знань у дітей, навичок розумової діяльності, для порівняння і зіставлення раніше набутих знань з метою підготовки дітей до сприймання матеріалу, складнішого за змістом, для розвитку дотепності, стимулювання інтересу і допитливості у пізнанні природи.
Мовні логічні задачі використовую і для підтримання постійної зацікавленості у дітей до природи, для розвитку в них вміння спостерігати, помічати зміни, які відбулися.
Щоб діти могли правильно розв’язати будь-яку по складності мовну логічну задачу, використовую різні методичні прийоми : пропоную їм пригадати, що вони спостерігали на прогулянці та екскурсіях, задаю навідні питання, виправляю помилки в їхніх міркуваннях, допомагаю правильно висловити думку.
Активізуючи розумову діяльність дітей, залучаю їх до самостійного складання мовних задач. При складанні своїх мовних задач діти намагаються так передати характерні ознаки знайомих їм явищ, образів, щоб можна було їх відгадати за описом.
Використання мовних логічних завдань дозволяє урізноманітнювати роботу з дітьми як на заняттях, так і в повсякденному житті, вирішувати завдання виховання та формування моральних якостей.
Емоційно-ціннісне ставлення до природи як складова екологічної культури особистості формується в процесі соціального розвитку дитини, і є, власне, засвоєнням соціально-історичного досвіду в процесі активної взаємодії з природою, що сприяє формуванню особистого досвіду.
Для корекції мотивів емоційно-ціннісного ставлення замало використання природного середовища. Тут потрібні також засоби впливу, що залучають до цих процесів соціальне середовище. Саме до таких засобів належать соціально-моральні логічні задачі, які використовую у своїй педагогічній роботі з дітьми. Вони містять проблему – проте не суто наукового змісту, а таку, що стосується взаємодії людини з природою.
Діти самостійно роблять вибір, визначають своє ставлення до предмета обговорення, придумують відповідні практичні дії.
Зважаючи на психологічні особливості дошкільнят, соціально-моральні задачі поділяються на такі, що передбачають:
А) розвиток співпереживання;
Б) аналіз чужих та власних дій, поведінки, вчинків.
При конструюванні соціально-моральних задач дотримуюсь таких вимог:
1. У виховних ситуаціях використовую емоційно збагачену інформацію.
2. Інформацію, закладену в кожній ситуації, спрямовую на розвиток у
Дитини емоційного передбачення – розуміння нею станів тривоги, суму,
Неспокою, які відчувають природні об’єкти.
3. Зміст ситуацій має забезпечувати багаторазові емоційні переживання,
Необхідні для узагальнення та зв’язку із способом дії, що
Закріплюються у відповідне етичне поняття.
4. Кожна наступна ситуація має містити нову інформацію.
5. Інформація має подаватися не як певна норма, правило, а у формі
Розповіді про конкретну дію, вчинок.
Соціально-моральні логічні задачі дають дітям змогу подивитися на себе збоку. Відповіді однолітків допомагають їм усвідомити, як треба чинити, щоб було добре і тобі й іншим, особливо щодо тих хто не може захиститися.
Проблемні запитання – одна з найпоширеніших і найдоступніших для дітей форм, що спонукає малюка до пізнання. Вони розвивають у дітей продуктивне мислення через розв’язання завдань, поставлених проблем і дають новий пізнавальний результат.
Розв’язуючи завдання, дошкільнята закріплюють знання про правила природокористування.

Вікторини, конкурси, КВК.

Для формування у дітей умінь і навичок поведінки в природі практикую різноманітні вікторини, конкурси, КВК, які активізують інтерес, увагу дітей, сприяють розвиткові їхніх пізнавальних здібностей, уяви, закріпленню набутих знань та вмінь.

Екологічні свята.

Проведення виховних заходів екологічного змісту допомагає вихователю розширити естетичне, пізнавальне, оздоровче, практичне значення природи в житті людини. Тому, проводячи екологічні свята, використовую багатющий фольклорний матеріал, поезію про природу у співпраці з нашим музичним керівником. До проведення свят залучаються всі діти, і кожна окрема людина може проявити себе як індивідуальність.
Організовую екологічні виставки дитячих малюнків, ілюстрацій до кожної пори року, поробок з природного матеріалу; виставки до дня птахів, місяця тиші, тижня чистої води, міжнародного дня охорони природи. Допомагають у цьому мої вихованці, які проявляють свою активність, творчість, показують свої знання.
Екологічна стежина
Важливим елементом екологорозвиваючого середовища є “Екологічна стежина”, яка допомагає вихователю виховувати у дошкільнят основи екологічної культури, екологічної вихованості, які передбачають набуття уявлень про самоцінність та неповторність компонентів природи, прояв гуманних почуттів до живих істот, оволодіння початковими вміннями відчувати красу та милуватися нею, виважено поводитися в довкіллі, знати правила безпечної поведінки в природі.
Головна мета “екологічної стежини” – виховання екологічно грамотної поведінки дитини в навколишньому природному середовищі, поширення знань про природу і людину як невід’ємну частину довкілля.
Екологічні стежинки виконують пізнавальну, розвивальну, естетичну і оздоровчу функції. Я використовую їх для проведення навчальних екскурсій, прогулянок масових заходів екологічно-натуралістичного спрямування, пропагандистської роботи з охорони природи.
Основними вимогами до екологічної стежини є:
– привабливість для відвідувачів. Стежка повинна розкривати красу природи, її індивідуальність та різноманітність;
– інформативність, тобто спроможність задовольнити пізнавальну потребу дітей, виходячи з їх вікових особливостей.
Зміст тематичних ділянок має відповідати таким навчальним і виховним завданням:
– формувати систему наукових знань, поглядів, переконань, які закладають
Основи відповідального та дієвого ставлення до навколишнього природного середовища, розуміння самоцінності природи та її компонентів:
– розвивати емоційно-чуттєву сферу особистості дошкільника в процесі взаємодії з об’єктами природного та соціального середовища;
– збагачувати життєвий досвід дітей прикладами позитивної взаємодії з навколишнім середовищем:
– виховувати відчуття краси природного довкілля.
Маршрут “Екологічної стежини” проходить територією дитячого садка, через сад, квітник, куточок лісу. На “Екологічній стежині” є різні ділянки: “Зелена аптека”, “Квіти моєї України”, “Природа – наша рідна оселя”, “Весела галявина”.
Розпочинати виховну роботу на “Екологічній стежині” з організації цільової прогулянки. Провідним методом є спостереження у поєднанні з екоіграми, природоохоронною діяльністю, читанням літературних творів на природничу тематику. Такі прогулянки виховують естетичне сприймання природи через споглядання, милування красою довкілля.
Передбачається відпочинок дітей на “Веселій галявині” з сюрпризними моментами. Спостереження за вихованцями під час відпочинку дають нам, вихователям, багатий матеріал для роздумів, глибшого розуміння дітей, що допомагає ефективно і цікаво будувати роботу з малюками; перейматися поведінкою дітей в природі, їхнім ставленням до мешканців “стежини”, чистоти території. Після закінчення прогулянки запитую у дітей, як вони почувалися, чи весело, радісно їм було на “стежинці”,чи хотіли б відвідати наступного разу.
Тематика цільових прогулянок різноманітна: “Карнавал осіннього листя”, “Учимося дослухатися до скарг природи”, “Про нам співає весна?”, “В гості до перших весняних квітів.”
Робота на “екологічній стежині” проводиться систематично. Тільки за цієї умови вона має наукову і практичну цінність.
Після проведення прогулянки на будь-яку тему за маршрутами “екологічної стежини” даю дітям завдання намалювати побачене. Малюнки вивішую на спеціальному стенді на галявині відпочинку або у приміщенні дошкільного закладу. Результати спостережень фіксую в календарі природи та погоди, який має екологічну спрямованість і знаходиться у груповій кімнаті.
Головна мета роботи з календарем природи:
– формувати у дітей уявлення про закономірності сезонних змін, характерні ознаки кожного місяця, послідовність та причини змін у природі – стан погоди, життя рослин, тварин, трудова діяльність дітей та дорослих;
– закріпити знання про послідовність днів тижня;
– розвивати творчу уяву, логіку мислення через уміння узагальнювати, систематизувати. Робити висновки та відображати їх у малюнках та графічному зображенні.
Таким чином, “Екологічна стежина” допомагає педагогам виховувати у дитини гуманне ставлення до природи, допомагає їм зрозуміти, що людина і природа тісно пов’язані між собою. Отож турбота про довкілля є і турботою про людину, її майбутнє, а те, що завдає шкоди природі, шкодить і нам самим.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Тема. Базовий компонент дошкільної освіти. Змістова лінія – екологічне виховання дітей дошкільного віку (практичне заняття) - Сочинения на свободные темы


Тема. Базовий компонент дошкільної освіти. Змістова лінія – екологічне виховання дітей дошкільного віку (практичне заняття)