ПРОБЛЕМИ ПОМИЛКОВОГО НАПИСАННЯ ПРІЗВИЩ, ІМЕН, ПО БАТЬКОВІ У ДОКУМЕНТАХ, ЩО ПОСВІДЧУЮТЬ ОСОБУ

Особове ім’я людини – важливий ідентифікаційний код, що підтверджує саме її існування на землі, юридичні, соціальні й особисті права, дає можливість жити й утверджуватися в людському суспільстві, і в той же час вирізнятись серед інших людей.

Прізвище, ім’я, по батькові, засвідчені при народженні дитини у Свідоцтві, можуть бути зміненими лише за виняткових обставин. На основі Свідоцтва про народження людина протягом свого життя отримує інші документи, що посвідчують особу. Перелік таких документів можна знайти у Законі України “Про документи, що посвідчують особу”. Будь-які помилки, допущені при отриманні таких документів, призводять до непередбачуваних ситуацій, що мають негативні наслідки для здійснення юридично-правових, цивільних чи соціальних дій.

За Законами України оформлення документів, що посвідчують особу, повинно здійснюватись державною мовою, а в Паспорті громадянина України поруч із записами українською мовою робляться відповідні записи російською мовою. І саме у цих записах найчастіше і відбуваються неточності. Найчастіше помилки зумовлені незнанням норм і правил відтворення іншомовних прізвищ, імен, по батькові українською мовою та неправильні записи українських за походженням особових імен російською мовою. Щоб запобігти помилкам, потрібно дотримуватись таких рекомендацій:

1. Власник особового імені повинен чітко знати сам правильнее написання свого прізвища, імені, по батькові перш за все рідною, а також державною(українською) і російською(?!) мовами.

2. При оформленні Свідоцтва про народження своїх дітей слідкувати за правильністю внесених записів, дбати про вибір імені своєї дитини.

3. Оформлюючи на основі Свідоцтва про народження інші документи, що посвідчують особу (паспорт, права, свідоцтво про освіту тощо), звіряти, перевіряти і вчасно виправляти помилки, допущені у написанні особового імені.

4. У разі виявлення помилок, звертатися до органів реєстрації актів цивільного стану для заміни документа.

5. Знати і поважати офографічні правила і норми державної мови, коректно відстоювати своє право на запис власного імені за національними ознаками.

Правила і норми написання особових прізвищ, імен по батькові можна знайти у довідниках з українського правопису, у спеціальних словниках.

(Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – 288 с.

IV. ПРАВОПИС ВЛАСНИХ ПРІЗВИЩ

§ 101. Українські прізвища

Українські прізвища передаються на письмі відповідно до вимови за загальними нормами українського правопису:

Березівський, Біловерхий, Ведмедів, Заєць, Кривоніс, Миколаєнко, Олексієнко, Олександрович, Швець.

§ 102. Відмінювання прізвищ

1. Українські та інші слов’янські прізвища, що мають закінчення іменників І відміни, відмінюються як відповідні іменники І відміни, а прізвища з закінченнями іменників II відміни відмінюються за зразками відмінювання відповідних іменників ІІ відміни:

Майборода – Майбороди, Майбороді, Майбороду й т. д.;

Гмиря – Гмирі, Гмирі, Гмирю, Гмирею й т. д.;

Гнатюк – Гнатюка, Гнатюкові (Гнатюку) й т. д.;

Заєць – Зайця, Зайцеві (Зайцю) й т. д.;

Іваньо – Іваня, Іваньові (Іваню) й т. д.;

Кривоніс – Кривоноса, Кривоносові (Кривоносу) й т. д.;

Лебідь – Лебедя, Лебедеві (Лебедю) й т. д.;

Панібудьласка – Панібудьласки, Панібудьласці й т. д.;

Симоненко – Симоненка, Симоненкові (Симоненку) й т. д.

Але: Швець – Швеця, Швецеві (Швецю) й т. д.

2. Прізвища прикметникового типу на – ий, – ій відмінюються як відповідні прикметники чол. та жін. роду (твердої чи м’якої групи):

Авдієвський – Авдієвського, Авдієвському й т. д.;

Кобилянська – Кобилянської, Кобилянській й т. д.

3. Чоловічі прізвища прикметникового типу на – ов, – ев (-єв), – ів (-їв), – ин, – ін (-їн) відмінюємо за такими зразками:

Однина

Н. Павлов Ковалів Прокопів

Р. Павлов-а Ковалев-а (-лів-а) Прокопов-а (-пів-а)

Д. Павлов-у Ковалев-у (-лів-у) Прокопов-у (-пів-у)

Зн. Павлов-а Ковалев-а (-лів-а) Прокопов-а (-пів-а)

Ор. Павлов-им Ковалев-им (-лів-им) Прокопов-им (-пів-им)

М. …Павлов-і, – у…Ковалев-і, – у (-лів-і, – у) …Прокопов-і, – у (-пів-і, – у)

Кл. Павлов-е й Павлов Ковалев-е (-лів-е) й Ковалів Прокопов-е (-пів-е) й Прокопів

Множина

Н. Павлов-и Ковалев-и (-лів-и) Прокопов-и (-пів-и)

Р. Павлов-их Ковалев-их (-лів-их) Прокопов-их (-пів-их)

Д. Павлов-им Ковалев-им (-лів-им) Прокопов-им (-пів-им)

Зн. Павлов-их Ковалев-их (-лів-их) Прокопов-их (-пів-их)

Ор. Павлов-ими Ковалев-ими (-лів-ими) Прокопов-ими (-пів-ими)

М. … Павлов-их… Ковалев-их (-лів-их) … Прокопов-их (-пів-их)

Кл. Павлов-и Ковалев-и (-лів-и) Прокопов-и (-пів-и)

Однина

Н. Гаршин Роман (бессмертное произведение)ишин

Р. Гаршин-а Роман (бессмертное произведение)ишин-а

Д. Гаршин – ові (-у) Роман (бессмертное произведение)ишин – ові (-у)

Зн. Гаршин-а Роман (бессмертное произведение)ишин-а

Ор. Гаршин-им Роман (бессмертное произведение)ишин-им

М. …Гаршин-і, – у…Роман (бессмертное произведение)ишин-і, – у

Кл. Гаршин-е й Гаршин Роман (бессмертное произведение)ишин-е й Роман (бессмертное произведение)ишин

Множина

Н. Гаршин-и Роман (бессмертное произведение)ишин-и

Р. Гаршин-их Роман (бессмертное произведение)ишин-их

Д. Гаршин-им Роман (бессмертное произведение)ишин-им

Зн. Гаршин-их Роман (бессмертное произведение)ишин-их

Ор. Гаршин-ими Роман (бессмертное произведение)ишин-ими

М. …Гаршин-их…Роман (бессмертное произведение)ишин-их

Кл. Гаршин-и Роман (бессмертное произведение)ишин-и

Примітка. При відмінюванні чеських і польських прізвищ суфіксальний – е зберігається: Гашек – Гашека, Гашекові…, Локетек – Локетека, Локетекові…

4. Жіночі прізвища на приголосний та о не відмінюються:

Марії Сеник, Надії Балій, з Ніною Байко. Аналогічні чоловічі прізвища відмінюються як відповідні іменники: Василя Сеника, Михайлові Балієві, з Андрієм Байком.

Примітка. Про відмінювання неслов’янських прізвищ див. § 100.

§ 103. Відмінювання імен

1. Українські чоловічі та жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на – а, – я, відмінюються як відповідні іменники І відміни:

Однина

Тверда групачол. р. жін. р.

Н. Микол-а Ганн-а

Р. Микол-и Ганн-и

Д. Микол-і Ганн-і

Зн. Микол-у Ганн-у

Ор. Микол-ою Ганн-ою

М. Микол-і Ганн-і

Кл. Микол – о Ганн-о

М’яка групажін. р. чол. р.

Н. Мотр-я Соломі-я Натал-я Ілл-я

Р. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і

Д. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і

Зн. Мотр-ю Соломі-ю Натал-ю Ілл-ю

Ор. Мотр-ею Соломі-єю Натал-ею Ілл-ею

М. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і

Кл. Мотр-е Соломі-є Натал-ю Ілл-е

Множина

Тверда групачол. р. жін. р.

Н. Микол-и Ганн-и

Р. Микол Ганн

Д. Микол-ам Ганн-ам

Зн. Микол Ганн

Ор. Микол-ами Ганн-ами

М. Микол-ах Ганн-ах

Кл. Микол-и Ганн-и

М’яка групажін. р. чол. р.

Н. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і

Р. Мотр Соломій Наталь Ілл-ів

Д. Мотр-ям Соломі-ям Натал-ям Ілл-ям

Зн. Мотр Соломій Наталь Ілл-ів

Ор. Мотр-ями Соломі-ями Натал-ями Ілл-ями

М. Мотр-ях Соломі-ях Натал-ях Ілл-ях

Кл. Мотр-і Соломі-ї Натал-і Ілл-і

Примітка 1 . Кінцеві приголосні основи г, к, х у жіночих іменах у давальному та місцевому відмінках однини перед закінченням – і змінюються на з, ц, с:

Ольга – Ользі, Палажка – Палажці, Солоха – Солосі.

Примітка 2. У жіночих іменах типу Одарка, Параска в родовому відмінку множини в кінці основи між приголосними з’являється звук о:

Oдарок, Пapаcoк.

2. Українські чоловічі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний та о, відмінюються як відповідні іменники II відміни:

Однина

Тверда группа

Н. Олег Антін Дмитр-о

Р. Олег-а Антон-а Дмитр-а

Д. Олег-ові (-у) Антон-ові (-у) Дмитр-ові (-у)

Зн. Олег-а Антон-а Дмитр-а

Ор. Олег-ом Антон-ом Дмитр-ом

М. Олег-ові Антон-ові Дмитр-ові

Кл. Олег-у Антон-е Дмитр-е

М’яка група Мішана група

Н. Сергі-й Ігор Терень Тиміш

Р. Сергі-я Ігор-я Терен-я Тимош-а

Д. Сергі-єві (-ю) Ігор-еві (-ю) Терен-еві (-ю) Тимош-еві (у)

Зн. Сергі-я Ігор-я Терен-я Тимош-а

Ор. Сергі-єм Ігор-ем Терен-ем Тимош-ем

М. Сергі-єві Ігор-еві Терен-еві Тимош-еві

Кл. Сергі-ю Ігор-е Терен-ю Тимош-е

Множина

Тверда группа

Н. Олег-и Антон-и Дмитр-и

Р. Олег-ів Антон-ів Дмитр-ів

Д. Олег-ам Антон-ам Дмитр-ам

Зн. Олег-ів Антон-ів Дмитр-ів

Ор. Олег-ами Антон-ами Дмитр-ами

М. Олег-ах Антон-ах Дмитр-ах

Кл. Олег-и Антон-и Дмитр-и

М’яка група Мішана група

Н. Сергі-ї Ігор-і Терен-і Тимош-і

Р. Сергі-їв Ігор-ів Терен-ів Тимош-ів

Д. Сергі-ям Ігор-ям Терен-ям Тимош-ам

Зн. Сергі-їв Ігор-ів Терен-ів Тимош-ів

Ор. Сергі-ями Ігор-ями Терен-ями Тимош-ами

М. Сергі-ях Ігор-ях Терен-ях Тимош-ах

Кл. Сергі-ї Ігор-і Терен-і Тимош-і

Примітка 1. В іменах типу Антін, Нестір, Ничипір, Прокіп, Сидір, Тиміш, Федір і виступає тільки в називному відмінку, у непрямих – о:

Антона, Антонові й т. д., але: Авенір – Авеніра, Лаврін – Лавріна, Олефір – Олефіра.

Примітка 2 . Імена, що закінчуються в називному відмінку на – р, у родовому мають здебільшого закінчення – а:

Віктор – Віктора, Макар – Макара, Cвітозаp – Світозара, але: Ігор – Ігоря, Лазар – Лазаря.

Примітка 3. Ім’я Лев при відмінюванні має паралельні форми :

Лева й Льва, Левові й Львові та ін.

3. Українські жіночі імена, що в називному відмінку однини закінчуються на приголосний, відмінюються як відповідні іменники III відміни:

Однина

Н. Любов Нінель

Р. Любов-і Нінел-і

Д. Любов-і Нінел-і

Зн. Любов Нінель

Ор. Любов’-ю Нінелл-ю

М. Любов-і Нінел-і

Кл. Любов-е Нінел-е

Примітка. Форми множини від таких імен майже не вживаються.

Зразок відмінювання жіночого імені та по батьков І

Н. Марі-я Василівн-а (Андріївн-а, Іллівн-а)

Р. Марі-ї Василівн-и (Андріївн-и, Іллівн-и)

Д. Марі-ї Василівн-і (Андріївн-і, Іллівн-і)

Зн. Марі-ю Василівн-у (Андріївн-у, Іллівн-у)

Ор. Марі-єю Василівн-ою (Андріївн-ою, Іллівн-ою)

М. Марі-ї Василівн-і (Андріївн-і, Іллівн-і)

Кл. Марі-є Василівн-о (Андріївн-о, Іллівн-о)

§ 104. Фонетичні правила правопису слов’янських прізвищ

Найголовніші правила щодо правопису інших слов’янських прізвищ такі:

1 . Російський звук е, польські іе, болгарський і сербський е, чеські е, ĕ після приголосних передаються літерою е:

Александров, Бестужев, Вельгорський, Венгеров, Веселовський, Державін, Кузнецов, Лермонтов, Озеров, Петров, Степанов, Тургенєв, Федін, Шмельова; Белич, Броневський, Веслав, Залеський, Мечислав, Міцкевич, Мічатек, Недич, Седлачек, Сенкевич, Сераковський, Ценкий, Чапек.

2 . Російський звук е передається літерою є в таких випадках:

А) На початку слів:

Євдокимов, Євтушевський, Єгоров, Єланський, Єлизаров, Єршов, Єфимов.

Б ) У середині слів після голосного та при роздільній вимові після приголосного :

Бердяєв, Буєраков, Вересаєв, Гуляєв, Достоєвський, Ісаєнков; Аляб’єв, Афанасьєв, Григор’єв, Євгеньєва, Зинов’єв.

В ) Після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах – єв, – єєв російських прізвищ:

Ломтєв, Медведєв, М’ятлєв, Тимірязєв; Алексєєв, Веденєєв, Гордєєв, Матвєєв, Менделєєв, але: Муромцев, Нехорошев, Писарев, Подьячев, Усвятцев; Андреєв, Аракчеєв, Мацеєв, Плещеєв, а також у болгарських: Ботев, Друмев і под.

Г) Коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ):

Бєлінський, Звєрєв, Лєсков, Мєстечкін, Насєдкін, Пєшковський, Рєпін, Столєтов, Твердохлєбов.

3 . Е. Російська літера е передається:

А ) Сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після б, п, в, м, ф, коли е позначає звукосполучення й+о:

Йолкін; Бугайов, Воробйова, Окайомов, Соловйов.

Б) Через ьо в середині слова після приголосних, коли е позначає сполучення м’якого приголосного з о:

Алфьоров, Верьовкін, Дьорнов, Корольов, Новосьолов, Семьоркін, Тьоркін. Але у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Артемов, Семенов, Федоров і т. ін.

В ) Через о під наголосом після ч, щ:

Грачов, Лихачов, Пугачов, Щипачов.

4. Польське сполучення літер іо передається :

А) Сполученням літер йо після б, п, в, м, ф:

Голембйовський, Мйодович, Пйотровський.

Б) Через ьо після м’яких приголосних:

Аньолек, Генсьорський, Козьолецький.

5 . И (І) передається переважно через и в прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и – і (болгарська, сербська та ін.): Величков, Живков, Христов; Белич, Караджич, Милетич, Радич, Ягич;

Але через ї після голосного:

Раїч, Стоїч та через і – на початку слова: Ікономов, Ілієв; Івич, Ігнатович.

У польських, чеських і словацьких прізвищах і передається:

А) Через і на початку слова та після приголосного:

Івашкевич, Зволінський, Лінда, Міцкевич; Індра, Єдлічка, Мічатек.

Б) Через и після шиплячих і в суфіксах – ик, – ицьк-, – ич (-евич, – ович):

Бжозович, Козицький, Конопницька, Коперник, Ceнкевич, Шимчак; Гавлик, Жижка, Міклошич, Фучик.

6. Російська літера и передається:

А) Літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц):

Ігнатов, Ігнатьєв, Ісаєв; Багіров, Гагарін, Мічурін, Пушкін.

Б ) Літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголосних (після ь та апострофа):

Воїнов, Гур’їн, Ізмаїлов, Ільїн.

В) Літерою и:

1) Після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним:

Гаршин, Гущин, Дорожин, Лучин, Цецилін, Чичиков, Шишкін, Щиглов; це стосується й прізвищ інших народів: Абашидзе, Вашингтон, Джигарханян, Жильєрон, Тажибаєв; Цицерон, Чиковані тощо; також Чингісхан, але перед голосним пишеться і: Жіоно, Тиціан.

2) У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської мов та інших слов’янських мов:

Борисов, Ботвинник, Вавиловський, Виноградов, Глинка, Данилов, Казимирський, Кантемир, Кирилов, Кисельов, Миронов, Митрофанов, Мишкін, Никифоров, Одинцов, Пивоваров, Пиляєв, Писарев, Смирнов, Тимофєєв, Титов, Тихомиров, але: Нікітін, Ніколаєв, Філіппов тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських.

3 ) У префіксі при:

Прибилкін, Привалов, Пришвін.

4) У суфіксах – ик-, – ич-, – иц-, – ищ-:

Бєликов, Голик, Котельников, Крутиков, Новиков; Гнідич, Григорович, Кулинич, Станюкович, Трублаєвич; Голицин, Палицин; Радищев, Татищев.

7. Російську літеру ы (польську, чеську, словацьку у) передається літерою и :

Крутих, Малицин, Рибаков, Циганков, Чернишов; Виспянський, Пташинський; Масарик.

Білоруські прізвища передаються за традицією:

Журавський, Короткевич, але: Бядуля, Янка Купала, Цьотка й под.

8. Ą, Ę. Польські носові ą, ę передаються:

А) Сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними:

Домбровський, Заремба, Кемпа.

Б ) Сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними:

Зайончек, Пайонк, Пйонтек, Свьонтек; Венгжинович, Єндриховський, Свенціцький.

9. Суфікси слов’янських прізвищ – ск(ий), – цк(ий), – ск(і), – цк(і), – sk(i), – ck(i), – dzk(i), – sk(ý), – ck(ý) передаються відповідно через – ськ(ий), – цьк(ий), – дзьк(ий):

Броневський, Даргомижський, Маяковський, Мусоргський, Островський; Гомулицький, Городецький; Грудзький, Завадзький;

Так само з ь пишуться російські прізвища на – ск(ой), – цк(ой):

Луговськой (Луговська), Трубецькой (Трубецька).

М’якість польських приголосних n’, s’, с’ (dz’) у прізвищах перед суфіксами – ський, – цький і м’якими приголосними не позначається м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються:

Виспянський, Яблонський; Свядек, Цвік.

В усіх інших випадках м’якість попередніх приголосних передається літерами і, ю, я та ь (у кінці слова):

Дзісь, Дзюравець, Сятковський.

10. Прізвища з прикметниковими закінченнями. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: – ый через – ий; – ий після твердого приголосного – через – ий, після м’якого приголосного – через – ій; – ая, – яя – через – а, – я:

Бєлий, Зоркий, Крайній; Бєла, Горова, Крайня.

Закінчення – ой передається через – ой:

Донськой, Полевой, Толстой.

Прикметникові закінчення білоруських прізвищ – ы, чеських -ý, польських – у, болгарських – и передаються через – ий:

Бялий, Гартний, Гуляшкий, Неврлий, Неєдлий, Новотний, Палацький.

11. Апостроф. Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв;

Перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться:

Бядуля, Пясецький, Рюмін.

12 . Ь.

А) Знак м’якшення пишеться в прізвищах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

1) Перед я, ю, є, ї:

Дьяконов, Панкратьєв, Третьяков, Полозьєв, Саласьєв, Ульянов, Ільюшин, Ананьїн.

2) Перед приголосними : Вольнов, Коньков.

3) У кінці слова: Лось, Соболь.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо:

Дягилев, Зябрєв, Ляпунов, Цявловський, Тюменєв.

Б) Твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом – ець пом’якшується: Глуховець, Скиталець.

Примітка. У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде : Клаузевіц, Ліфшиц, Моріц.

§ 105. Неслов’янські прізвища

Про правопис неслов’янських прізвищ див. III розділ “Правопис слів іншомовного походження” (§ 86-100).

СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ ОСОБОВІ ІМЕНА ТА ПРІЗВИЩА Й ПОХІДНІ ВІД НИХ ПРИКМЕТНИКИ

§ 106. Імена та прізвища (прізвиська)

Імена та прізвища (також прізвиська) людей, які складаються з двох чи трьох слів або до складу яких входять частки, артиклі тощо, можуть писатися окремо, разом і через дефіс.

1. Окремо пишуться:

А) Прізвиська (українські та перекладені іншомовні), що складаються з імені та прикметника, узгодженого з ним або з наступним іменником:

Іван Волове Око, Олена Прекрасна, Річард Левове Серце, Степан Тигряча Смерть;

Сюди належать і особові найменування американських індіанців:

Маленький Вовк, Тупий Ніж і т. ін.

Б) Псевдоніми, що складаються з імені та прізвища:

Джек Лондон, Жорж Занд, Леся Українка, Марко Вовчок, Панас Мирний.

В) Повні давньоримські особові назви, у яких перше слово означає особове ім’я, друге – родове ім’я, третє – прізвище:

Гай Юлій Цезар, Марк Порцій Катон.

Г) Частки, артиклі та інші службові слова (ван, да, де, ді, дю, дер, ед, ель, ла, ле, фон і т. ін.) в іншомовних особових назвах:

Людвіг ван Бетховен, да Вінчі, де ла Куева, ді Вітторіо, дю Гар, Нур ед Дін, ле Шапельє, фон дер Гольц.

Примітка 1. Скорочена Частка д та ірландська частка о пишуться з власними іменами через апостроф:

Д’Аламбер, Д’Артаньян, Д’Обіньє; О’Генрі, О’Кейсі, О’Коннейль;

Частки Ван-, Мак-, Сан-, Сен-, які передують прізвищам і разом із тим становлять їх невід’ємну частину, пишуться через дефіс:

Ван-Дейк, Мак-Магон, Мак-Клюр, Сан-Мартін, Сен-Сімон.

Примітка 2 . У ряді випадків частки пишуться разом із прізвищами, бо в такій формі засвоїла їх українська мова:

Декандоль, Деліль, Дерібас, Лагарп, Ламетрі, Лафонтен, Лесаж, Фонвізін.

Д) Слово дон (“пан”) перед особовим ім’ям як форма ввічливого звертання:

Дон Базіліо, дон Педро, дон Хосе.

У власних назвах відомих літературних героїв це слово пишеться з великої літери: Дон Жуан, Дон Кіхот.

Примітка. У загальному значенні слово донжуан пишеться разом і з малої літери.

Е) Складові частини корейських, в’єтнамських, бірманських, індонезійських особових назв:

Кім Ір Сен, Пак Ті Вон, Хо Ші Мін, Гнуєн Конг Хоан, У Ну Мунг, Фетай Чотінучит.

2. Разом пишуться:

А) Українські прізвища, що складаються з дієслова в наказовій формі та іменника: Горицвіт, Непийвода, Убийвовк.

Б) Українські прізвища, що виникли на основі словосполучень, до складу яких входять як повнозначні, так і службові слова:

Добрийвечір, Нетудихата, Панібудьласка.

В) Українські прізвища, утворені з прикметника та іменника за допомогою сполучного звука:

Довгопол, Кривоніс, Скороход.

Г) Слов’янські особові імена, утворені від двох основ:

Владислав, Володимир, Мечислав, Ярополк.

Д) Складні китайські імена, які завжди виступають після прізвища:

Го Можо, Ден Сяопін, Тао Юаньмінь, Сунь Ятсен.

Примітка. Якщо китайське ім’я становить одне слово, то обидві частини особової назви (прізвище та ім’я) пишуться окремо :

Дін Лінь, Лу Сінь, Цюй Юань.

Е) Тюркські, вірменські та інші особові назви з компонентами бей, заде, мелік, огли й под., що вказують на соціальний стан, родинні стосунки:

Ізмаїлбей, Турсунзаде, Керогли.

Але арабське ібн пишеться окремо:

Ібн Русте, Ібн Сіна, Ібн Фадлан, а тюркське паша – через дефіс: Гедік-паша, Осман-паша.

3. Через дефіс пишуться:

А ) Складні особові імена :

Василь-Костянтин, Жан-Жак, Зиновій-Богдан, Марія-Антуанетта, Мартін-Лютер, Фрідріх-Вільгельм.

Б ) Складні прізвища:

Альтаміра-і-Кревеа, Гулак-Артемовський, Жоліо-Кюрі, Квітка-Основ’яненко, Нечуй-Левицький, Новиков-Прибой, Римський-Корсаков.

В) Імена з кваліфікаційними прикладками: Іван-царенко, Кирик-мужичок.

Але якщо прикладка розгорнута, то ставиться тире: Іван – мужичий син,

Рідше – кома: Іван, селянський син.

§ 107. Похідні прикметники

1. Прикметники від складних особових імен, що пишуться через дефіс, зберігають це написання: Жан-Жак – жан-жаківський.

2. Прикметники від китайських, корейських, в’єтнамських та індонезійських особових назв пишуться разом:

Мао Цзедун – маоцзедунівський. Кім Ір Сен – кімірсенівський.

3. Прикметники від прізвищ типу ван Бетховен, фон Бісмарк утворюються тільки від іменника:

Бетховенський, бісмарківський.

Якщо прикметник утворюється від прізвища з часткою, артиклем тощо, то він пишеться разом: де Голль – деголлівський, Нур ед Дін – нуреддінівський. Прикметники від прізвищ типу Д’Аламбер зберігають апостроф після частки: Д’аламберівський.

4. Не утворюються прикметники:

А) Від складних прізвищ, прізвиськ і псевдонімів типу Гулак-Артемовський, Марко Вовчок, Річард Левове Серце.

Примітка. Прикметник, утворений від імені та прізвища, пишеться через дефіс : Bальтер Скотт – вальтер-скоттівський, Жуль Верн – жуль-вернівський, Марк Твен – марк-твенівський.

Б) Від тюркських, вірменських, арабських та ін. особових назв типу Керогли, Осман-паша тощо.

В) Від невідмінюваних іншомовних прізвищ типу ді Вітторіо, Ламетрі, Д’Обіньє.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ПРОБЛЕМИ ПОМИЛКОВОГО НАПИСАННЯ ПРІЗВИЩ, ІМЕН, ПО БАТЬКОВІ У ДОКУМЕНТАХ, ЩО ПОСВІДЧУЮТЬ ОСОБУ - Сочинения по русскому языку


ПРОБЛЕМИ ПОМИЛКОВОГО НАПИСАННЯ ПРІЗВИЩ, ІМЕН, ПО БАТЬКОВІ У ДОКУМЕНТАХ, ЩО ПОСВІДЧУЮТЬ ОСОБУ