Атестаційна курсова робота

Сучасна тенденція практично безмежного поширення інформації, численних систем інтерпретації та оцінок минулого з особливою силою виявляється в галузі історії, визначає необхідність зміцнення цілей історичної освіти від засвоєння, запам’ятовувуння фактичної історії до навчання способів опрацювання, структурування, аналізу, критики історичної інформації. Специфіка історії як навчальної дисципліни полягає не тільки у матеріалі, з яким працює школяр, скільки в тих розумових операціях і способах діяльності, яких він навчається, працюючи

з ними. Важливість вивчення історії в школі на сучасному етапі полягає не стільки у знаннях, закладених учителем, скільки у засобах самостійного отримання учнем історичних знань.

Тому вже багато років у своїй роботі пріоритетне місце я відводжу вихованню, оскільки кожна дитина в майбутньому відчує на собі ті уроки історії, які проведені в школі. Навчити дитину працювати самостійно, здобувати собі знання – ось головне завдання вчителя на сьогодні. Оволодівши різними методами отримання знань, учень вільно орієнтується в морі інформації, обираючи саме те, що його цікавить, що він шукає. Інформаційні технології

допомагають нам утримувати безліч фактів, дат, подій, але співставити їх, проаналізувати, відшукати причинно-наслідкові зв’язки і зробити висновки може тільки людина. Отож, важливо, щоб учні стали не просто спостерігачами чи носіями знань, а думаючим і мудрим поколінням.

У своїй роботі я прагну комплексно підійти до вивчення історії, рамки програмового матеріалу розширюю на заняттях факультативних курсів “Громадянська освіта”, “Ми – громадяни України” (для учнів 10-11 класу). У центрі уваги питання правового виховання, які також розширені на уроках “Практичного права”. Допомагає і позакласна робота в рамках шкільного Європейського клубу – ШЄК. Надзвичайно цікавим третій рік поспіль іде вивчення курсу для 11 класу “Європейський вибір України”.

У наш час відбувається зміна парадигми навчання. Обираються нові пріоритети, тому учитель потребує нових підходів у роботі, нових форм і методів навчально-виховного процесу. Зараз якраз той час, коли починається новий пошук шляхів стимулювання активності учнів у навчанні. Досить багато мною опрацьовано методичної літератури, сторінок передового педагогічного досвіду, але я схиляюсь перед визначними методистами сучасності, зокрема – О. Пометун, О. Войтенко, О. Мокрогуз, Т. Ремех, особливу повагу і вдячність маю до В. В. Квасова, який є надзвичайно творчо обдарованим автором посібника “Практикум з основ правознавства” та мультимедійних курсів “Правознавство” і “Європейський вибір України”. Дані автори та науковці допомагають роботі вчителя, звільняючи її від повсякденної рутинності і дають можливість працювати цікаво і творчо. Саме завдяки їх підручникам, посібникам, додатковим матеріалам уроки можна побудувати з впровадженням інтерактивних методів, що дає неабиякий результат – діти працюють на уроці з захопленням і на результат.

Із розмаїття освітніх новітніх технологій мені найбільше імпонує технологія проектів можливо тому, що саме вона дає можливість учителю, не нав’язуючи свою думку, виступити в ролі консультанта, а учню працювати, маючи свою творчу лабораторію, тобто шукати, співставляти, робити висновки, доводити свою думку, дискутувати, відстоювати свою точку зору, мати задоволення від роботи, а саме головне – стверджуватися, самореалізовуватись як особистість.

У розпорядженні педагогіки різні методики формування дослідницьких навичок. Це, насамперед, технології проблемного навчання, метод проектів, моделювання та інші. Я зупинюсь на особливостях проектного методу навчання.

ІІ. Проектно-дослідницька технологія в освітньому процесі.

У системі вітчизняної освіти належне місце посіло розвивальне навчання, що стало основним напрямом розвитку світової педагогіки. У зв’язку з цим змінюються й цілі освіти: соціальне замовлення сучасного суспільства безпосередньо залежить від інтелектуального розвитку людини.

Основними особливостями розвивального навчання є:

А) перетворення того, хто навчається, на суб’єкт пізнавальної діяльності

Безпосередньо через формування механізмів мислення, а не експлуатації

Пам’яті;

Б) пріоритетність дедуктивного способу пізнання;

В) домінування самостійної діяльності учнів у процесі навчання.

Одним із шляхів досягнення поставленої мети є впровадження у навчальний процес методу проектів, який передбачає навчання через відкриття, розв’язання проблемних ситуацій.

Уже в процесі навчання ми можемо бачити успіх учнів з того чи іншого предмета або цілого комплексу предметів, уміння планувати свою роботу, досліджувати, самостійно розв’язувати проблеми, які ставимо перед ними не лише ми, а й саме життя. Реалізувати на практиці не лише свої знання, а й набуті уміння учні-старшокласники можуть за умов застосування викладачем сучасних освітніх технологій (кооперованого навчання, моделюючої, проективної та інших технологій).

Кожна з освітніх технологій дає можливість якнайкраще розкрити потенціал молодої людини, але найбільш ефективною, на мою думку, є проективна технологія, або “технологія проекту”.

Актуальність технології проектів у наші дні зумовлюється передусім необхідністю розуміти сутність та призначення отриманих знань, своєї роботи, самостійно ставити професійні цілі та завдання, обмірковувати способи їх здійснення та робити багато іншого, що входить у зміст проекту.

Познайомимося з деякими підходами до організації сучасних навчальних проектів. Сьогодні технологію проектів усе частіше розглядають як систему навчання, за якої учні можуть набувати знання, які поступово ускладнюються, – проектів.

Історично метод проектів з’явився в середині минулого століття, коли в пошуках нових форм організації навчальних занять деякі школи звернулись до досвіду ВНЗ. Близька до проектних технологій навчання система організації занять у школі, при якій здійснюється поєднання занять у великих аудиторіях, у малих групах та індивідуально, одержала назву “план Трампа”. Ця система була розроблена професором педагогіки зі США Ллойдом Трампом у 60-х роках XX століття і років тридцять тому користувалась популярністю у школах Америки. У 80-х роках план Трампа був модернізований у лекційно-семінарську систему навчання, що дотепер використовується деякими педагогами (особливо при викладанні гуманітарних і природничо-наукових дисциплін).

На початку XX ст. у м. Далтон (США) педагог Елен Паркхерст запропонувала лабораторний план організації занять: учителі видавали письмове завдання кожному учню, уроки скасовувались. Учні працювали над матеріалом індивідуально та здавали вчителю звіт про виконану роботу. Лабораторний план організації занять став відомий в усьому світі під назвою “дальтон-плану”. І хоча у своєму первісному варіанті він проіснував недовго (оскільки учням було не під силу самостійне освоєння навчального матеріалу), дальтон-план уважають родоначальником проектного навчання.

Види діяльності, які роблять їх проектами, мають між собою низку загальних ознак, які й відрізняють проекти від інших видів діяльності:

спрямованість на досягнення конкретних цілей; координоване виконання взаємозалежних дій; обмеженість у часі реалізації з визначеним початком і кінцем; неповторність та унікальність. спрямованість на досягнення цілей

Проекти спрямовані на одержання визначених результатів – на досягнення цілей. Саме ці цілі є рушійною силою проекту, й усі зусилля з його планування та реалізації розпочинаються для того, щоб ці цілі були досягнуті. Проект зазвичай припускає цілий комплекс взаємопов’язаних цілей. Той факт, що проекти орієнтовані на досягнення мети, має величезний внутрішній зміст для управління ними. Насамперед передбачається, що важливою рисою управління проектами є точне визначення й формулювання цілей, починаючи з вищого рівня, а потім поступово опускаючись до найбільш деталізованих цілей та задач. Ураховуючи вищезазначене, проект можна розглядати як переслідування ретельно вибраних цілей.

Перспективною для старшої школи представляється проектна діяльність учнів з оволодіння оперативними знаннями в процесі соціалізації. Це досить новий вид діяльності для школярів, але, на жаль, поки що він не отримав належного застосування ані в початковій, ані в основній школах. Проте у старшій школі обсяги навчального матеріалу, високі вимоги до випускників і вчителя підштовхують педагога до пошуку інноваційних форм діяльності, інтерактивних методів, у тому числі й до застосування проектів. Даний вид діяльності більш багатофункціональний, ніж інші. Хоча, як і інші, має ряд недоліків. Тим часом перелік переваг і недоліків залишимо за рамками даної роботи. Проект спонукає учня виявити інтелектуальні здібності, моральні та комунікативні якості, продемонструвати рівень оволодіння знаннями й загально навчальними вміннями, здатність до самоосвіти й самоорганізації. Проектній діяльності може передувати “Мозковий штурм”, у процесі якого постануть нові цікаві для учнів проблеми. Під час здійснення проекту учні синтезують знання, інтегрують інформацію суміжних дисциплін, шукають більш ефективні шляхи вирішень завдань проекту, спілкуються одне з одним. Спільна діяльність реально демонструє широкі можливості моно – і полі предметного, індивідуального і групового проектів.

Система проектів є також частиною інтерактивних методик. Проект є практичним втіленням отриманих знань і умінь у виконання групової роботи з вирішенням наближених до реального життя задач. Мета виконання проектів – Організація самостійної дослідницької роботи учнів, створення умов для їх самонавчання, розвитку ініціативи, окреслення інтересів та особистих прагнень.

Якраз під час виконання проектів здійснюється особистісний і діяльний підхід учнів до навчання.

Проектний метод – Це дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку креативного мислення й одночасно формування визначених особистісних якостей. Три “кити”, на яких тримається дана технологія, – це самостійність, діяльність, результативність.

Проектна технологія набула поширення в американських і японських школах. У перекладі з латини дане поняття означає “самостійний пошук шляху” (“кинутий у перед”). Існують проекти різного типу, але в школі застосовується тільки один. Навчально-пізнавальний проект – це обмежений у часі процес, коли відбувається цілеспрямована зміна певної системи знань на основі конкретних вимог до якості результатів, чіткої організації, самостійного пошуку учнями розв’язання проблеми. За визначений час (від одного року о 2-3 міс.) учні вирішують пізнавальну, дослідницьку, конструкторську або іншу задачу. Необхідно також отримати нові знання в ході розв’язання навчально-пізнавальної проблеми.

У своїй педагогічній практиці я найчастіше використовую такі види проектів: Інформаційні, ігрові, дослідницькі, творчі. Вид проекту залежить від віку учнів і теми. За змістом проекти переважно є між предметними, тому що інтегрують знання з історії, літератури, мистецтвознавства. За способом виконання індивідуальні та групові.

Головні умови організації роботи над проектом:

Професіоналізм учителя, знання ним особливостей проектної методики, усвідомлення широких можливостей розвитку учнів у процесі проектної діяльності. Навчання учнів та оволодіння ними технологією проектної діяльності (уміння визначити мету, задачі, бачити предмет дослідження, визначити гіпотезу, планувати власну діяльність своїх товаришів). Здатність чітко, систематично виконувати сплановану роботу, що є неодмінною умовою для розвитку школярів, які беруть участь у реалізації проекту, досягненні мети проекту. Прагнення учнів брати у роботі над проектом; певний рівень володіння знаннями із предметів і загально навчальними, інтелектуальними уміннями. Започаткувавши спільну роботу вчителя й учнів над проектом, варто доводити її до кінця, поетапно узгоджуючи проміжні результати дослідження з учителем. Наявність інформації прохід реалізації проекту.

Методика проектної діяльності:

Вибір проблеми, обгрунтування практичного значення її результату. Визначення мети і поетапних завдань. Визначення масштабів роботи, засобів і методів досягнення мети, рамки інтеграції з іншими предметами, передбачувані складнощі, поділ усієї роботи на етапи. Формування гіпотези, ідеї реалізації. Вибір виконавця чи команди для здійснення проекту. Розподіл обов’язків на кожному етапі проекту при дотриманні різних прав учасників. Мотивація учасників. Плануючи проект, необхідно продумати його загальну модель та її структуру. (Модель – це умовний образ, схема кінцевого результату проекту.) Вибрати двох учнів, що відповідатимуть за інформаційне забезпечення проекту, випуск бюлетенів. Визначити основні принципи оформлення, періодичність випуску.

Основними структурними елементами виконання проектів є:

Визначення мети проекту і постановка проблеми. Складання плану виконання проекту (терміни, коло учасників, форми презентації). План реалізації:

організація груп і розподіл завдань між групами або в самій групі; визначення джерел інформації, збір інформації; аналіз і систематизація одержаної інформації, висування гіпотез; підбиття підсумків, оформлення результатів у письмовому вигляді; проведення презентацій різних проектів (форма – звіт, “круглий стіл”, прес-конференція тощо), широке застосування підготовлених учнями стінгазет, альбомів, плакатів, аудіо-, фото – та відеоматеріалів.

Загальне обговорення результатів дослідження.

Вимоги

Проект розробляється за ініціативою учнів, але тема може бути запропонована вчителем. Тема для всього класу може бути одна, але шляхи її реалізації в кожній групі будуть різні. Можливе одночасне виконання учнями в класі різних проектів. Проект варто зробити значущим для найближчого й опосередкованого оточення учнів. Робота над проектом має дослідницький характер, моделює роботу в науковій лабораторії, тому необхідно розробити апарат дослідження обгрунтувати його. Проект має бути педагогічно значущим, тобто учні в процесі його здійснення одержують нові знання, будують нові відносини, набувають загально навчальних умінь. Проект, заздалегідь спланований, сконструйований спільними зусиллями вчителя й учнів, у той же час передбачає в разі потреби користування і зміни. Проект, рекламується в рамках класу, паралелі, школи з метою підвищення мотивації участі в його реалізації, усвідомлення його суспільної значущості. Проект реалістичний, має визначену практичну значущість, зорієнтований на можливості учнів. Допускається широке розмаїття тем.

Етапи проектування:

Початковий.

Розробка основних ідей, Констанція рівня дослідженості проблеми, збір та аналіз даних, обгрунтування актуалізації, формування гіпотези (припущення щодо результатів і шляхів їх досягнення).

Етап розробки.

Вибір виконавця (одного чи декількох), формування команди, розподіл обов’язків, планування роботи, розробка змісту етапів, визначення форм і методів керування і контролю, корекція з боку педагога.

Етап реалізації проекту.

Інтегрування й акумулювання всієї інформації з урахуванням теми, мети. Підготовка научно-графічного матеріалу, розробка аудіо – та відеоряду проекту. Контроль і корекція проміжних результатів, співвіднесення їх з метою, керівництво, координація роботи учнів.

Завершення проекту.

Представлення і захист проекту в класі, на конференції, внутрішньошкільній паралелі тощо. Зіставлення первісних цілей і результатів дослідження. Оцінка й підбиття підсумків. Розформування команди. Обговорення результатів проекту, яких пізнавальних і моральних якостей набули його учасники.

Таким чином, при роботі над проектом дуже важливо дотримуватися поетапності в роботі:

Задум, визначення теми, мети, формування робочих груп; планування, розподіл ролей; прийняття рішень (“Мозковий штурм”, обговорення альтернатив, вибір оптимального варіанта); виконання проекту; опис, оформлення проекту; захист проекту; оцінка результатів (аналіз виконання й захист проекту, з’ясування причин успіху та невдач).

Пропуск навіть одного з цих етапів, а також недостатня самостійність учнів знижують ефективність роботи над проектом.

Роль учителя повинна змінюватися залежно від етапу роботи над проектом. Вона найбільш значуща на етапі задуму й планування, тому що учні, як правило, мають ускладнення щодо визначення мети й завдання проекту, підбору літератури, яка б відповідала їх віку, не завжди знаходять оптимальну структуру проекту. Роль учителя значно менша на етапі ухвалення рішення, виконання проекту і знову зростає під час аналізу виконаної роботи, з’ясування причин успіху і невдач. Завдання педагога полягає в тому, щоб у процесі виконання проектів реалізовувався логічний ланцюжок інтерес – вибір – успіх(неуспіх) – рефлексія – адекватна оцінка (самооцінка) – рефлексія. Результативність роботи над проектом визначаємо за сформованістю практичних навчальних умінь, а також особистих якостей: уміння працювати в групі, враховувати чужу думку, вміти переживати не тільки успіхи, але й невдачі, відстоювати свої погляди.

Висновок

Завдання педагога – відкрити вихованцям багатоманітність корисних для їх розвитку видів діяльності та спонукати до корисних справ, стимулюючи їх інтерес до предмету.

Описані вище етапи діяльності тільки в їх єдності є передумовою всебічного розвитку особистості. Навіть якщо конкретні види діяльності мають особливе значення для розвитку певних якостей особистості, важливо постійно мати на увазі їхній тісний взаємозв’язок, всю систему діяльностей.

Метод проектів допомагає маленьким школярам набувати ключових компетентностей, без яких їм не обійтись в житті, незалежно від обраної у майбутньому професії. Велика роль відводиться вчителям. Зріс обсяг їх консультацій та діалогів з учнями. Авторитет учителя базується на вмінні стимулювати ті види розумової активності дітей, у яких вони самі особисто зацікавлені заради успіху у практичній діяльності. У ході роботи над проектом вчителі підказують лише загальний напрямок і головні орієнтири маршруту пошуків. Вони стають ініціаторами цікавих починань, винахідливості і творчої фантазії. Наш досвід роботи над проектами показав, що виступати вчителеві в такій ролі значно важче, ніж “викладати” заздалегідь розфасовані порції знань за підручниками, задачниками та ін.



Атестаційна курсова робота - Сочинения по русскому языку


Атестаційна курсова робота