Здоров’я кожного – майбутнє світу

Одним із основних завдань держави в галузі освіти є турбота про здоров’я нації, виховання фізично загартованого підростаючого покоління. Цим зумовлена необхідність посилення навчальної та виховної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах України та обгрунтування ефективних методик навчання та виховання учнів, здатних наполегливо сприймати у школі навчальний матеріал та займатися фізичною культурою. Проблема якості, ефективності та розвитку фізичного виховання для жителів сільської місцевості останнім часом стала надзвичайно актуальною. Фізичне виховання – невід’ємна частина навчально-виховного процесу в школі. Формування рухової активності особистості має важливе значення тому, що останнім часом для учнів початкової школи характерне прогресуюче зниження м’язової діяльності, зумовлене великим обсягом навчальних занять не тільки в школі, але й удома.

Реформування національної освіти стосується всіх її ланок. Відповідно до завдань розвитку демократичного суспільства, сучасна початкова школа перебудовує навчально-виховний процес на гуманістичних засадах, визначальним чинником яких є врахування дитячих потреб та інтересів. На думку вчених (В. Арєфьєв, Г. Богданов, К. Козлова, Б. Шиян тощо), однією з найважливіших потреб для дітей молодшого шкільного віку, з якою тісно пов’язані розвиток, навчання і виховання школярів, є потреба в русі.

Вивчення процесів фізичного вдосконалення і самовдосконалення молодших школярів у сільській місцевості має свої особливості, оскільки у дітей недостатньо сформоване розуміння того, що від цього залежить усе життя, професійна і громадська працездатність. Ці особливості полягають у тому, що в більшості сільських шкіл спостерігається відсутність спеціальних приміщень, мала наповнюваність класів, велика зайнятість дітей у допомозі батькам по господарству.

Очевидними є також проблеми між необхідністю забезпечення програмових вимог із фізичного виховання та технічно-матеріальною базою школи в сільській місцевості; між зацікавленістю батьками успіхами дітей предметами природничо-математичного циклу та нейтральним ставленням до успіхів у фізкультурній діяльності; між залученням дітей до колективної діяльності та малою наповнюваністю класів; між організацією змагальної спортивно-оздоровчої діяльності та відсутністю паралельних класів.

Необхідність переосмислення змісту і умов забезпечення фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів початкових класів у відповідно до вимог сучасної освіти в сільській місцевості зумовила мене вибір проблеми над якою працюю: ” Засоби та методи активізації рухової активності учнів на уроках фізичної культури та в позакласній діяльності в сільській школі як умова формування здорової особистості”.

Сьогодні для деяких учителів стає проблемою викликати інтерес у дітей до уроків фізичного виховання, загальнорозвивальних, спеціальних і підготовчих вправ, підвищити мотивацію під час виконання цих вправ. Школярам не цікава розминка, бо її проводять одноманітно, діти відволікаються, заважають собі й однокласникам виконувати вправи. Власний досвід дає підставу вважати, що найефективніше проводити розминку в русі, а також включати ігрові вправи, комплекси в парах,
Вправи із творчим завданням.

У процесі роботи над проблемою я намагаюся залучати дітей до ігрової розминки, яка включає сюжетно-рольові, творчі ігри, ігри з елементами інтеграції.

Також запроваджую проведення сюжетно-рольових уроків-прогулянок в умовах природного середовища. Під час них діти, йдучи у визначене місце, виконують комплекси загальнорозвивальних вправ у русі, різновиди ходьби та бігу, долають різні перешкоди на шляху: перестрибнути через колоду, пройти по кладці через струмочок тощо.

Заняття фізичними вправами приносять найбільшу користь, якщо їх
Дозування є оптимальним, тобто відповідає віку, статі, стану здоров’я, рівню загального психофізичного розвитку. Дуже мале навантаження, як правило, не сприяє розширенню функціональних можливостей, вихованню основних рухових здібностей – сили, витривалості, швидкості, гнучкості та спритності рухів. З іншого боку, дуже велике навантаження призводить до перенапруження організму і може зашкодити.

У процесі роботи я запроваджую роботу просвітницького лекторію для батьків. Так, батькам роз’яснюю, що дозування навантаження і пауз відпочинку при заняттях фізичними вправами потрібно проводити з урахуванням функціональних і рухових можливостей дитини. Також пропоную батькам на батьківських зборах варіанти нетрадиційної ранкової гімнастики.

Серед запропонованих комплексів ранкової гімнастики є такі, як “Гімнастика на крапельках роси”. Особливості виконання: діти виконують ранкову гімнастику влітку, пізно навесні або влітку босоніж на траві з росою. Крім незвичного місця виконання ранкової гімнастики, проходить й загартування дитячого організму.

Ранкова гімнастика під назвою “Маленьке сонечко” виконується в приміщенні з дитячим обручем. Особливість комплексу ранкової гімнастики полягає в тому, що дитина виконує вправи спочатку в положенні лежачи з поступовим переміщенням у положення стоячи.

Поширюючи знання дітей про фізичну культуру, у процесі роботи застосовую яскраві альбоми, ілюстрації з журналів, художню літературу, яка допомагає розповісти про різні види спорту, відомих спортсменів.

Набуттю знань, умінь та навичок з фізичної культури сприяють також сюжетно-рольові уроки. У процесі своєї педагогічної діяльності я організовую уроки мішаного типу з використанням міжпредметних зв’язків, як-от: “Подорож у космос”, на якому діти, крім фізичної підготовки, розвивають мислення і отримують в доступній формі знання з астрономії та природознавства. На тематичному уроці “Ходить гарбуз по городу” молодші школярі розширюють свої знання про навколишній світ та екологію рідного села, дізнаються як боротися зі шкідниками та карантинними травами.

Враховуючи умови проведення уроків фізичної культури в сільській місцевості, підбираю такі фізичні вправи, проведення яких передбачає регульовану в часі тривалість, велику моторну щільність як значну, так і незначну інтенсивність, в залежності від необхідності вирішення тих чи інших завдань, обмежене місце проведення, малу кількість учасників.

Порівняльна характеристика умов використання засобів української народної фізичної культури і вимог до умов проведення фізичних вправ на уроках фізичної культури дає підстави стверджувати, що народні фізичні вправи можна успішно застосовувати у сучасній педагогічній практиці. Діти, які проживають у сільській місцевості, знаходяться в тіснішому зв’язку з народними традиціями та звичаями своєї місцевості. Тому використання народних фізичних вправ для них більш ближче по духу ніж для дітей, які проживають у місті.

З цією метою я провела підбір засобів української народної фізичної культури із врахуванням анатомо-фізіологічних особливостей розвитку організму молодшого шкільного віку. Оскільки, на думку фахівців, найефективнішими фізичними вправами для дітей молодшого шкільного віку є рухливі ігри, то саме ці засоби склали основну частину відібраних фізичних вправ: “Бездомна лисиця”, “Вовк і хорт”, “Вудочка”, “День і ніч”, “Качки і мисливці”, “Пень”, “Ріпка”, “Розірване коло”, “Третій зайвий”, “Яструб і квочка” тощо. Інша частина засобів української народної фізичної культури складає рухові забави перетяжка линви, хороводи.

Для проведення рухливих ігор з дітьми молодшого шкільного віку застосовую фронтальний метод організації. Він є ефективним, коли для гри потрібне “широке поле діяльності”. Коли ж ігри проводяться на малій площі, а є велика кількість дітей, тоді застосовую груповий метод організації.

Для учнів, які бажають покращити свої результати чи удосконалити уміння, проводжу додаткові заняття. Залучаю їх до тренувань у спортивних гуртках і секціях школи, різноманітних спортивних змагань у складі збірних команд школи. З великим інтересом учні молодших класів сприймають уроки-свята, уроки-забави, уроки-змагання. Працюючи над своєю проблемою проводжу у школі нестандартні уроки фізкультури з використанням мовленнєвих засобів (лічилки, заклички).

У процесі роботи намагаюся урізноманітнювати форми і методи роботи з дітьми. Так, дітям пропоную казкові ігрові ситуації, як-от: уявити себе гусочкою, жабкою тощо та добратись до спортивних снарядів “гусячим”, “жаб’ячим”, “козацьким” кроком, долаючи різні перешкоди. Також використовую інтегровані рухові завдання, адже залучення дітей в ігрову діяльність також сприяє набуттю знань, умінь та навичок.

Зокрема, для розширення знань про космос я проводила фантастичну гру “Моє село на планеті Земля” (3-4 класи, середньої інтенсивності).

Мета: розширювати знання дітей про космос та місце знаходження нашого села на фізичній карті України; удосконалювати вміння дітей кидати м’яч у горизонтальну ціль; розвивати влучність, увагу, швидкість; виховувати любов до рідного краю, дисциплінованість.

Зміст гри: діти в ролі космонавтів за допомогою м’ячів та метання в горизонтальну ціль знаходять в сонячній системі планету Земля, поступово наближаються з “північного полюса” до місця знаходження рідного села на карті України. Діти виконують різні завдання поточним методом: пробігають по лабіринту, піднімаються і спускаються по гімнастичній драбині тощо.

Для розвитку сенсорних здібностей дітей та знань про оточуючий світ природи пропоную рухливу гру “Чарівна квітка на моєму городі” (1-2 класи, середньої інтенсивності).

Мета: розширювати знання дітей про оточуючий світ природи, удосконалювати вміння ходити по гімнастичній лаві, застрибувати і зістрибувати з неї; розвивати рівновагу, увагу, мислення спритність та швидкість під час “човникового бігу”; виховувати почуття краси до навколишнього середовища.

Зміст гри: для того, щоб попасти на квіткову грядку з “чарівною” квіткою, діти долають різні перешкоди: настрибують на гімнастичну лаву та зістрибують з неї, ходять по гімнастичній лаві, виконують “човниковий біг”, перестрибують через предмети різної висоти (від 5 см до 20 см) тощо.

З метою закріплення знань учнів про спортивний одяг та взуття на урок фізичної культури проводжу дидактичні ігри “Одягни спортсмена на змагання”, “Одягни юного лижника” тощо. Так, метою дидактичної гри “Одягни учня на урок фізичної культури взимку, влітку, восени та навесні” є: вчити дітей правильно підбирати спортивний одяг на урок фізичної культури в різні пори року на вулиці, удосконалювати вміння орієнтуватися в сезонних температурних відмінностях; розвивати пам’ять, мислення, увагу; виховувати почуття смаку. Учнями було складено вірш до цієї гри:

На морозі одягайся,
Сильно все ж не утепляйся!
Одяг легкий надягай,
В ньому бігай та стрибай!

При організації фізкультурних занять на свіжому повітрі дітям повідомляю додаткові знання: яким має бути спортивний одяг на повітрі, де і як зберігається спортивний одяг та взуття для вулиці. Це особливо важливо для дітей, які проживають в сільській місцевості та навчаються в школі без наявності спортивної зали. Отримані відомості допомагають розвинути у дітей самостійність при виборі одягу й взуття, при догляді за ними.

Аналіз спеціальної літератури та вивчення практичного досвіду показують, що одним із підходів формування знань, умінь та навичок під час занять фізичною культурою в роботі з молодшими школярами є застосування елементів туризму. Такі уроки-прогулянки є дуже корисними тоді, коли в їх основу покладено активний рух.

Вересень, жовтень, початок листопада, квітень, травень, червень – найсприятливіша пора для організації піших переходів за межі навчального закладу. Їхній ефект подвійний: по-перше, внаслідок новизни вражень у дітей підвищується емоційний тонус, по-друге, активна рухова діяльність просто неба позитивно впливає на роботу всіх функціональних систем організму, поліпшує обмін речовин, підвищує працездатність.

До маршруту подорожі висуваю такі основні вимоги: абсолютна безпека, віддаленість від траси та підприємств, насиченість об’єктами для організації спостережень у природі. Місце стоянки, де проводиться основна частина уроку фізичної культури, має бути зручною для активного руху з використанням природних “посібників”.

Плануючи фізкультурні вправи для уроків-прогулянок за межі території навчального закладу, враховую ступінь підготовленості дітей. Стежу за зміною різновидів рухів, щоб навантаження припадало на всі групи м’язів почергово. У такий спосіб забезпечується активний відпочинок, і діти не втомлюються.

Різноманітність характеру рухової активності під час переходу і на місці стоянки досягається шляхом подолання природних перешкод. Наприклад, дітям пропонується зійти на пагорб і збігти з нього (кут нахилу 20° – 40°), пройти з високим підніманням колін по високій траві, переступати через купинки або гілки дерев (висота 30 – 40 см), перестрибувати через рівчаки (ширина 50 – 80 см) тощо. Найбільше дітям подобається пролізання між стовбурами дерев, що ростуть близько одне до одного, підлізання під низько нахиленими гілками, ходьба по стовбурах повалених дерев. У результаті організації туристичних прогулянок діти залучаються також до естетичного сприйняття природи.

Основна частина уроку-прогулянки – це фізична діяльність дітей на місці стоянки. Її тривалість залежить від загальної тривалості переходу. Якщо на ходьбу від навчального закладу до місця стоянки планується витратити від 10 до 25 хвилин, то на основні вправи та ігри відводиться до 20 хвилин. Якщо йти до зупинки треба довше, перебування на стоянці скорочується до 15 хвилин. При цьому фізичні вправи відрізняються як за змістом, так і за формою організації. Так, першого разу після переходу з дітьми проводила урок фізкультури, під час якого було відпрацьовано засвоєні учнями рухові дії: метання в ціль, стрибки в довжину та висоту тощо.

Перехід до школи проводиться за полегшеним варіантом.

Для набуття теоретико-методичних знань учнів у своїй роботі запроваджую функціонування живої газети “Фізкультурники”. Діти разом із вчителем підбирають цікавий матеріал до своїх виступів, готують “Паперові презентації”. Їх метою є не тільки теми про загартування та особисту гігієну організму, а й техніка виконання різних вправ. Ці “презентації” виготовлялися на папері, адже в сільській місцевості комп’ютер не у всіх є. Молодші школярі описують техніку виконання фізичної вправи та малюють відповідні малюнки до неї.

Організовую рухливі перерви на свіжому повітрі. Діти з інтересом приймають участь у таких видах діяльності.

Кожен вчитель фізичної культури в сільській школі – є і вчителем, і вихователем, і тренером, і наставником в одній особі. Від того, як він буде вирішувати організовувати урочну і позаурочну фізкультурно-оздоровчу роботу в школі, залежить успішне вирішення проблеми зміцнення здоров’я учнів. Якщо урок фізичної культури об’єднує учнів переважно одного класу, то колективна діяльність охоплює дітей із різних класів, членів родини, педагогів, різних верств сільських мешканців, що характерно саме для сільської місцевості.

Головною функцією колективних форм занять, є створення найсприятливіших умов для виховання звички до систематичних занять фізичними вправами, сприяння запровадженню фізичної культури в побут дітей та їх батьків. Під час позаурочних заходів закріплюються та вдосконалюються засвоєні на уроках фізичної культури вправи, розширюються теоретико-методичні знання, виховуються фізичні якості.

Серед таких позаурочних фізкультурно-оздоровчих заходів як некласифікаційні змагання, веселі старти, конкурси, фізкультурно-художні свята, спортивно-художні вечори, дні здоров’я тощо у процесі педагогічної діяльності в Давидівській загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів Полтавської області мною було проведено:

ü некласифікаційні змагання “Малі олімпійські ігри”;

ü веселі старти “У селі жити – із здоров’ям дружити”,

ü дні здоров’я “Мандри у сусіднє село”;

ü веселі старти;

ü спортивний брейн-ринг “Хоч живемо у селі, але знаєм усе ми” із сімейними командами;

ü свято з нагоди Дня туризму “Поклик Джунглів”;

ü спортивне свято “Робінзонада”.

У спортивному житті школи не залишаю осторонь і батьків, які беруть участь у різноманітних заходах разом із своїми дітьми. Так, свято з нагоди Дня туризму під назвою “Поклик джунглів” є загальношкільним, в якому беруть участь школярі 1- 9 класів та члени їх родин. Учасники свята будують намети з природного матеріалу, конструюють макети місця для вогнища, готують польову кашу тощо.

Роблячи висновок, можна сказати, що тільки творчий, зацікавлений, індивідуальний підхід педагога, знання та вміння гнучко застосовувати засоби і методи фізичного виховання допоможуть підтримати стійку мотивацію школярів до активізації рухової активності на уроках та в позаурочний час. Це можливо тоді, коли вчитель отримує задоволення і користь від такої діяльності, відчуває поступове вдосконалення в ній, коли саме процес стимулює діяльність і має тенденції до поступового ускладнення.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Вы читаете: Здоров’я кожного – майбутнє світу