ВЧИМОСЬ УНИКАТИ КОНФЛІКТІВ

Тільки-но дівчата стали гарно зачісувати свої волосся, хлопці, як по команді, відвідали перукарні, підстриглись, – пішла навала сутичок, образ, штовхання, запотиличників, і при цьому щоденні скарги один на одного. От вже й мами з’явились – одна зі скаргою, інша як відповідач.

Терміново все на другий план і – урок етики, класну годину присвячуємо викорененню проблем. Одного відвідала вдома, з трьома мала відверті бесіди. Тільки-но для одного організувала на перерві “малу раду профілактики” з чотирма вчителями, які скаржаться на його поведінку на уроці). А тут ще М., який всім “відсіч” дає, та й істерика Г.(хлопчина, менший майже всіх на зріст, але торік був переможцем всеукраїнських змагань по дзю-до у його ваговій категорії), якого вибиває з колії минула слава переможця, прагнення лідерських позицій у класі і реальність, яка йому цього не дозволяє, і все це при його ж холеричному темпераменті.

Але найбільше насторожило й змусило замислитись, коли колективно дівчата вп’ятьох підійшли з промовою (цитую): “Ірино Вікторівно, прийміть заходи, Ю.(Ю. – це дівчинка, старша в класі всіх на рік) лізе до дівчат цілуватись, а К. вона щипнула за п’яту точку, а в роздягалці перед фізкультурою верещить як різана”. Що мене насторожило? – Бадьора організованість виступу, категоричність інтонацій.

Так, п’ятий клас – складний перехідний бар’єр від шкільного дитинства до дорослішання. Якщо проблем з адаптацією у нас майже не було, вона пройшла швидко й безболісно, адже мої діти не встигли відчути “смак анархії” при переході з четвертого класу (при одному вчителеві і одному рідному кабінеті) – до 15-тьох вчителів і кабінетної системи. А чому “не посмакували” хаосу “визволення” з-під контролю? Тому, що вже у травні я знала, який беру клас, брала його від колеги, з якою пропрацювала майже 20 років, і знаю як вона працює і чому вчить; тому все літо готувалась, щоб не допустити цього провалля при переході дітей до нової організації НВП. Проблеми в іншій площині. Перше, п’ятий клас – перший перехідний період школяра. Друге – так чи інакше, при новій системі організації НВП, коли клас протягом дня на половину навчального часу (а інколи і більше) поза контролем класного керівника, у групі йде перерозподіл соціальних ролей, йде несвідома боротьба за лідерські ролі (якщо формальні лідери “призначені”) таки ще залишаються ролі неформальних лідерів. В класі є двоє, які з минулих років демонструють стосунки симпатії до певних дівчат. В цілому більшість колективу – галасливі, скорі на язик, що за словом у кишеню не лізуть.

Навала сутичок міжособистісного характеру, потребує зміни пріоритетів у виховній роботі на поточний період. (Доречи, троє, що прагнуть лідерських ролей, згідно моєї соціометрії ( Див. відповідну статтю у блозі ) мають всього по 3, 4 . 9 виборів від однокласників). Сиділа весь свій “метод день”, читала статті в інтернеті, придумувала для своїх п’ятикласників “серйозну” розмову. Склала перелік типажів (це на мій роздум, стосовно характерів моїх дітей та аналізу їхніх міжособистісних стосунків на поточний момент), звичайно, без переходу на особистості. Додала висновки і буду навчати як виходити з ситуації, коли тебе провокують на конфлікт. Як далі йтиме розвиток – подивимось.

Ділюсь тим, що планую донести на відома –

“Аналізуючи поведінку людей, їх стосунки між собою, чому та з якою метою вони ведуть себе так, чи інакше, можна віднести конкретну людину до того чи іншого типу. Сьогодні хочу розказати вам про мої спостереження за (називаю зовсім інший вигаданий клас). В цій великій групі я спостерігала такі типи :

Людина-миротворець – людина, яка намагається припинити всі конфлікти, бере роль мирового судді, прагне примирити сторони, гасить конфлікт, противник фізичних дій, закликає до перемовин, і, якщо словесні нападки не припиняються, закликає зупинитись того, хто розумніший, сильніший й більш вихований. Мета – нормальні стосунки у колективі.

Людина-інформатор – (варіант “ябеди”) – все, навіть не суттєве, дрібне, повідомляє тому, хто має владу, тим самим звеличуючи себе. Мета – виділитись, зайняти вищу сходинку у ієрархії міжособистісних стосунків, бути ближче до того, хто має владу.

Людина-сірник – емоційно неврівноважений, емоційно не стриманий, який вибухає неконтрольованими емоціями при будь-яких непорозуміннях. Не має сили спокійно з’ясувати обставини ситуації, переходить на крик та істерику. Причина – не вміє контролювати свій темперамент, через що – проблеми у спілкуванні.

Людина-плакса – занадто емоційна особа, у ситуаціях, коли не може задовольнити свої амбіції, кидається у бійку, яку найчастіше програє, і тоді вдається до дівочого засобу. Причина – не може зайняти високий щабель у соціальній групі, але дуже прагне лідерських позицій. Прояв слабкості, безсилля й розпачу.

Людина-провокатор – своїми репліками (зауваженнями й коментарями), жестами й інтонаціями свідомо прагне зачепити самолюбивість іншого. Або наставляє, неначе дорослий, або ображає, хизуючись силою, сподіваючись на безкарність. Мета – виділитись за рахунок інших (часто з допомогою дорослих, до кого апелює), або принизити слабкішого і в ході організованої сутички довести свою зверхність. (у першому випадку – “провокатор” діє несвідомо, у другому – свідомо)

Людина-підбурювач – зіштовхує лобами інших, переказуючи почуті образливі слова, чи організовуючи, ніби борець за справедливість, колективні з’ясування відносин чи відновлення справедливості. Мета – підвищити свій статус чужими руками.

Згрупуємо :

– люди-миротворці – люди-маніпулятори – істеричні особистості

Які ж можна зробити висновки, які вивести для себе правила, щоб не “Удаватись, а – бути” порядною, вихованою людиною? (Згадали вислів Тихо Браге: “Краще бути, ніж удаватися”)

Висновки :

– благородна людина не б’ється зі слабкішим, бо це принижує його, позбавляє честі – сильний не кричить і не кидається у бійку, сильний має сили не піддатись маніпулятору на сварку, його не купиш на провокаційні образи – низька й підла людина ображає батьків іншого, бійся “правила бумерангу” , пам’ятай – так можна накликати “злісне ехо-відлуння” – той кидається у бійку, хто не вміє говорити, розмовляти, переконувати, – недарма народ говорить: сила є – розуму не треба; але ми ж – не мавпи

Згадайте правило 4-“С” (самопізнання, самокритика, самоконтроль, самовдосконалення) і візьміть собі на озброєння от такі фрази-формули, щоб виходити з конфліктних ситуацій, до яких вас провокують. Це звичайно не легко, але колись потрібно починати себе перевиховувати та вдосконалювати. Почнемо з програми – “Я СВІДОМО УНИКАЮ КОНФЛІКТУ, І НЕ ПІДДАЮСЬ НА ПРОВОКАЦІЮ”

Речення-формули, якими подаємо сигнал, що не піддаємось на провокацію :

“У мене є сила волі, тож я промовчу”

“Я розумний й вихований, тому не робитиму як ти”

“Я не стану принижуватись до того, щоб відповідати тобі тим же”

“Да.., а я був про тебе кращої думки”


Вы читаете: ВЧИМОСЬ УНИКАТИ КОНФЛІКТІВ