Урок МУЖНОСТІ



Мета: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників, ушанувати пам’ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; показати всю жорстокість, з якою був нищений наш народ; формувати патріотичні почуття гордості за старше покоління; сприяти пробудженню бажання вивчати історію своєї держави, берегти її традиції, уболівати за майбутнє країни.

(Звучить мелодія “Журавлі”.)

1-й ведучий. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День перемоги, і ніколи не згасне пам’ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.

2-й ведучий. Вечір пам’яті полеглих у Великій Вітчизняній війні – це лише часточка великої данини пошани полеглим. Ми з вами зібралися на зустріч із ветеранами,


які своєю кров’ю відстояли нашу свободу. Мало залишилося учасників тих подій, і всі ми щиро вдячні, що до нас завітали…

(Представляє ветеранів.)

Учень.

Ми в бою здобували свободу,
Ми в бою гартували її,
Ми пройшли переможним походом,
Пронесли крізь недолю-негоду
Прапор волі по рідній землї!
Зникла хмара пелехата,
Сонце, променем палай!
Волі в нас не відібрати,
Не здолати
Рідний край!
Вічно сяяти сонцю над краєм,
Бо здобули ми сонце в бою.
Ми країну свою оглядаєм,
Бойових земляків обираєм
У Верховну Раду свою.
На землі моїй багатій
Сонце, променем палай!
Волі в нас не відібрати,
Не здолати
Рідний край!

1-й ведучий. Кожна людина зберігає в пам’яті момент свого життя, який здається їй другим народженням, переломом у всій подальшій долі. Війна живе в душах переживших її такими спогадами, що вони ніколи не зможуть забути цю війну тривалістю 1418 днів і ночей.

2-й ведучий. Чотири роки… Тридцять чотири тисячі годин!.. Від Москви до Берліна – дві тисячі шістсот кілометрів.

1-й ведучий. Так мало. Правда? Це, якщо літаком, – три години. Перебіжками та по-пластунськи – чотири роки!

2-й ведучий. Мільйони загиблих… А скільки не народжених дітей?.. А скільки залишилось вдів і сиріт?..

(Звучить пісня “Біліє у полі пороша”.)

Учениця.

Степом, степом йшли у бій солдати.
Степом, степом – даль заволокло.
Мати, мати стала коло хати,
А кругом
В диму село.
Степом, степом – розгулись гармати,
Степом, степом – клекіт нароста.
Степом, степом падають солдати,
А кругом
Шумлять жита.

Учень.

Степом, степом поросли берізки,
Степом, степом сонце розлилось.
Степом, степом – встали обеліски,
А кругом
Розлив колось.
Степом, степом – людям жито жати,
Степом, степом – даль махне крилом.
Мати, мати жде свого солдата,
А солдат
Спить вічним сном.
(М. Негода. “Степом, степом”)

(Звучить пісня “Степом, степом…”)

1-й ведучий. А що може виміряти материнське горе, її сльози…

Учениця.

Благословляла мати сина,
А синові – сімнадцять літ…
Іти на бій за Батьківщину –
Був материнський заповіт.
Сховала сльзи на прощання,
Щоб не пекли його вони…
І син пішов… Лишив чекання,
Лишив свої хлопчачі сни.

Учень.

…Минули бурі стоголосі.
Є і медалі, й ордени…
А рана та
Ще ниє й досі
Далеким стогоном війни.
Ні, не забути днів огнених,
Що злиті в Перемоги День.
Висот немає безіменних.
Нема солдатів без імен.
(О. Богачук. “Благословляла мати сина”)

Учениця.

Одержала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром.
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
і шитий рушник привезла.

Учень.

Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І писаний камінь на ній.
Заплакала: “Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла…”
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла.

Учениця.

А річка шуміла невпинно,
І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе дива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
І поруч моя Україна
В скорботі із нею стоїть.

Учень.

У мене днів не вистачить для того,
Щоб розказати людям про війну,
Про все, про артилерію як “бога”,
Про все оте, що й зараз не збагну.
Воно в мені – забуте й незабуте,
Воно в мені – що бачив і чим жив,
Що іноді хотілося б вернути,
Що іноді здається дивом з див.
Але навколо – хлопці-побратими,
Які самі в тім пеклі побули.
Але ж із фото юними очима
Зорить твій друг з воєнної імли.
Не просто пригадалося минуле –
Крізь нього бачу знов далекі дні;
Солдатський спомин крізь гарматне дуло
У душу й серце дивиться мені.
(М. Гарнік. “У мене днів не вистачить для того”)

(слово надаєтьмся ветеранам)

1-й ведучий. Страшні сліди залишила війна. На території України в руїни та згарища перетворили фашисти 114 міст і 28 тисяч сіл.

2-й ведучий. Дорогою ціною дісталася нам перемога. Дорогою ціною…

Учениця.

Ми не забудемо нічого,
Забути сил у нас нема,
І смерть малого і старого
Вам не обійдеться дарма!

1-й ведучий. Слава тим, хто здобув перемогу!!!

Усі. Слава! Слава! Слава!

2-й ведучий. Сьогодні ми з великою вдячністю і любов’ю вітаємо вас, дорогі ветерани. Поморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшками ваші обличчя, але ваші серця залишилися молодими. Ви бережете пам’ять про своїх однополчан. Зустрічаєтеся з тими, хто досі з нами.

Учень.

Все менше нас, прибульців із війни,
Все глибші наші спомини і думи.
Ми все частіше чистим ордени
І довше носимо старі костюми.
Все швидше хвиля у Дніпрі сплива,
Все ближче ми до володінь природи,
Нас більше втомлюють гучні слова,
Аніж колись із краю в край походи.

Учениця.

Ми все пильніше в очі поколінь
Вдивляємося крізь опуклі скельця.
І смутку довга прохолодна тінь
Через моє перебігає серце.
І я немов на сповіді стою
І пам’ять всіх живих беру у свідки –
Такі красиві люди, як в бою,
І нині зустрічаються нерідко.
(П. Іванов. “Все менше нас…”)

1-й ведучий. Шановні ветерани! Ми щиро вітаємо вас зі святом. 9 травня – святий день – День перемоги! Ми вклоняємося вам! Ми завжди будемо пам’ятати ваш подвиг! Ми завжди будемо пам’ятати вас! Низький уклін вам, сивочолі ветерани!

(Звучить пісня “День Перемоги”.)

2-й ведучий. Без миру немає майбутнього. Ми всі за спокій і радість від миру на нашій рідній землі, у нашій вільній Україні.




1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Вы читаете: Урок МУЖНОСТІ