Розвиток логічного мислення молодших школярів через впровадження інтерактивних технологій



Розвиток логічного мислення молодших школярів через впровадження інтерактивних технологій

Державним стандартом початкової загальної освіти передбачається одна з найголовніших задач школи – підготовка всестороннє розвиненої, активної особистості, здібної до самостійних досліджень і відкриттів. Це означає, перш за все, навчити всіх, без виключення, добре читати, писати, сформувати уміння самостійно працювати з підручником, довідковою літературою. Практика показує, що навчити всіх без виключення на високому рівні неможливо, на те є вагомі аргументи: діти відрізняються своєю здібністю до раціонального мислення, увагою, властивістю пам’яті. Дитина, у якої нестійка увага, не розвинена пам’ять, не зможе виконати, навіть, деякі з традиційних завдань. Про це не прийнято говорити, але це так. І які


б нові педагогічні технології не застосовувалися, такі діти відрізняються низькою успішністю.

Тому сьогодні на занятті ми розглянемо тему “Розвиток логічного мислення на уроках математики”, детальніше зупинимось на різних видах роботи над задачами, що розв’язуються усно.

Уміння характеризуються здатністю виконувати певні дії в різних умовах. Особливістю логічних умінь є те, що учень повинен не тільки аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, але і мислити, робити висновки, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між фактами, процесами, явищами, погоджуючи їх із законами логіки. Тому процес формування логічних умінь передбачає виконання певних послідовних етапів. Це зв’язано як з рівнем загальної підготовки дітей, складністю учбового матеріалу, так і з особливостями мислення дітей відповідної вікової групи.

Відомо, що діти від природи допитливі і повні бажання вчитися. Але для того, щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі здібності, необхідне розумне керівництво вчителя. Нерідко ми спостерігаємо, як наші учні, успішно навчаючись в початковій школі, починають “падати”, відставати в середній і старшій школі. Чому це відбувається? Це – недостатній розвиток уміння працювати самостійно, уміння вирішувати задачі творчо, знаходити раціональні шляхи рішення.

З метою розвитку логічного мислення кожного учня вчителю необхідно на кожний урок підбирати пізнавальні завдання. Це дасть можливість сформувати і розвинути всю різноманітність інтелектуальної і творчої діяльності учнів і забезпечити перехід від репродуктивних, формально-логічних дій до творчих.

– Якими ж прийомами повинні володіти учні? Безумовно, треба використовувати різні інтерактивні технології навчання, але всі новації повинні працювати на кінцевий результат. Після кожного уроку вчитель повинен поставити собі питання.

– Колеги, які питання Ви ставете перед собою? У практиці навчання молодших школярів небезпечним є захоплення виконанням дій по готовому зразку. Тут дитині не треба думати, аналізувати, зіставляти: подивився, зрозумів – виконуй! В цьому випадку ні про яку творчість і роздум не йдеться. Це механічне запам’ятовування. Буває учням пропонуються завдання тільки тренувального характеру. Дається певна кількість однотипних завдань, учень виконує їх, але при цьому у дітей затримується розвиток пізнавальної активності, мислення. При розв’язуванні задач діти повинні вчитися думати, міркувати, шукати раціональний шлях розв’язання, різні способи розв’язання. На першому ступені знайомства із задачами (простих задач) обов’язково треба складати зворотні задачі, щоб діти змогли побачити закономірність між компонентами задачі. Задачі – багатющий матеріал, який сприяє розвитку логічного мислення і дослідницьких навиків і, я упевнена, ніщо не розвиває логічне мислення так, як текстові задачі в початковій школі. Хоча існує два види традиційного розбору задач, я віддаю перевагу аналізу задач, “докопуватися” до суті, “засипати” дітей питаннями: “Чому? Навіщо?” Постановка додаткових питань пізнавального характеру не тільки допомагає дітям в розв’язанні, але і підсилює практичний зміст задач, сприяє виробленню уміння застосовувати одержані знання в житті, на практиці. Крім того, така робота підвищує ефективність самого процесу навчання розв’язання задач.

Необхідно надавати увагу і розвитку нестандартного мислення, давати можливість одну і ту ж задачу розв’язати різними способами і оцінити, вибрати найраціональніший. Така плідна робота створює максимальні умови для самореалізації, сприяє розвитку творчості учнів, дає відмінну математичну освіту.

Звичайно, вчитель повинен на кожний урок приготувати своїм вихованцям що-небудь неординарне, цікаве, “примусити” дітей розмірковувати, і якщо не вдалося знайти правильне рішення в класі, дати можливість подумати удома. А зараз я вам пропоную озброїтись творчістю і приготувати для своїх учнів щось неординарне і цікаве.

– Якими ж методами можна вчити школярів розв’язувати математичні задачі? Задачі нового типу природно починати розв’язувати з найпростіших, доступних усім учням. Якщо майже на кожному уроці усно розв’язувати 5-6 таких задач, можна досягти гарних результатів. Поступово складність пропонованих задач має підвищуватися, але таким чином, щоб труднощі, які виникають у процесі їх розв’язання, могли долати й слабкі учні.

Роль простих задач у навчанні математики надзвичайно велика. Вони є основним засобом у формуванні поняття про арифметичні дії та величини. У процесі розв’язання простих задач учні опановують основні прийоми роботи над задачею. Високий рівень умінь розв’язувати прості задачі – необхідна умова успішного розвитку вмінь розв’язувати задачі складені. Навіть для найсильніших учнів усне розв’язання задач корисне: воно сприяє розвитку швидкості та гнучкості мислення, удосконалює вміння обчислювати та встановлювати функціональні залежності.

– Які на Вашу думку вправи та задачі для усного розв’язання перед вивченням складного матеріалу можна запропонувати учням?

Рольова гра

Задача чи ні?

До Нового року діти робили з паперових квітів гірлянду. Їм потрібно було склеїти 56 квіток. Вони вже склеїли 35. До годівниці насипали просо. Спочатку прилетіло 13 горобців, а потім – 9 синиць. Скільки проса вони з’їли?

Задачі з недостатніми чи надлишковими даними

Бабуся пришила 6 гудзиків, а потім – решту. Скільки всього гудзиків пришила бабуся? Ваші пропозиції? Біля годівниці сиділо 11 синиць. Прилетіло ще 9 синиць і 5 горобців. Скільки синиць біля годівниці?

Які запитання Ви запропонували?

Задачі з непрямою залежністю величин У підручниках математики для початкових класів провідне місце посідають задачі з прямою залежністю величин. Розв’язуючи їх, учні звикають до прямого логічного зв’язку, зокрема, керуючись такими правилами: якщо “на стільки більше” – треба додати; якщо “на стільки менше” – відняти; якщо “у стільки разів більше” – помножити; “у стільки разів менше” – поділити.

Нерідко під час навчання дітей розв’язувати задачі з непрямою залежністю виникають труднощі, бо в них вже виробився певний стереотип.

Подолати його допомагає усне виконання поданих вправ і розв’язування нескладних задач на порівняння.

Вправа “Логічні кінцівки”. (Запропонувати присутнім)

Якщо стіл виший від стільця, то стілець… ( нижчий від стола). Якщо 10 більше ніж 9, то 9… (менше ніж 10). Якщо сестра старша за брата, то брат… (молодший від сестри). Якщо річка глибша від струмка, то струмок… (мілкіший за річку). Якщо Галинка із квартири вийшла раніше, ніж її братик, то братик вийшов… (пізніше). Якщо влітку день довший, то ніч… (коротша). Якщо права рука праворуч, то ліва… (ліворуч).

Вправа “Доповни речення”.

Якщо одна величина більша від другої на кілька одиниць, то… (друга величина менша від першої на стільки ж одиниць). Якщо одна величина менша від другої на кілька одиниць, то… (друга величина більша від першої на стільки ж одиниць). Якщо одна величина більша від другої у кілька разів, то… (друга менша від першої у стільки ж разів). Якщо одна величина менша від другої у кілька разів, то… (друга більша у стільки ж разів). Назвіть, будь ласка, один з ефективних засобів навчання дітей розуміти і розв’язувати задачі?

У своїх рекомендаціях щодо початкового навчання школярів К. Д. Ушинський писав: “…нехай вони вимірюють клас, двері, вікна, нехай перелічують сторінки своїх підручників і зошитів і про все це складають свої задачі, які поступово ускладнюватимуться, але ніколи не втрачатимуть свого практичного наочного характеру”.

Як Ви вчите дітей складати й усно розв’язувати задачі?

Як приклад розглянемо опорні схеми, що допоможуть складати й розв’язувати прості задачі.

Задача на знаходження суми двох величин. Задача на знаходження другої величини, що залежить від першої. Задача на порівняння величин. Задача на знаходження невідомого компонента.

Звертаю увагу на останню схему. – Що тут незвичайного? (Потрібно скласти задачу на дві дії.) – Як називаються такі задачі? (Складені.) – Які схеми простих задач вам можуть допомогти розв’язати таку задачу? (Схеми 1, 2). Я пропоную всім присутнім проілюструвати на конкретних прикладах, як можна організовувати й проводити роботу над усними задачами.

У лісі зібрали 3 л суниці, стільки ж чорниці, а малини менше, ніж чорниці й суниці разом. Скільки літрів полуниці зібрали? Від дроту довжиною 15 дм відрізали спочатку 2 дм, потім ще 4 дм. Скільки всього дітей займається в студії? На аеродромі було 75 літаків. Скільки літаків залишилося?

– Що на Вашу думку формують у дітей ці вправи? А тепер я пропоную Вам проаналізувати роль малюнка у розв’язанні задач. Щоб краще зрозуміти зміст задачі, треба зобразити умову у вигляді малюнка. Це допоможе наочно побачити відомі й шукані величини, встановити взаємозв’язок між ними. Задача. Кінцеві зупинки автобусного маршруту – А і Б. Якщо їхати від А до Б, то зупинка М – шоста, а якщо їхати від Б до А, то зупинка М – одинадцята. Скільки всього зупинок на автобусному маршруті?

Які помилки найчастіше роблять учні? Як уникнути цієї помилки? Викликають труднощі також задачі, у яких відома величина порівнюється з шуканою. За відсутності малюнка учні часто помиляються у знаходженні шуканої величини.

Задача. Автомобіль за перший тиждень випробувань пройшов 5643 км, що на 649 км більше, ніж за другий. Скільки кілометрів пройшов автомобіль за два тижні? – Як би Ви пояснили учням? Отже, малюнок можна використовувати під час розв’язання задач різних типів. Він сприяє розвитку абстрактного мислення, допомагає уникати помилок, дає точніше уявлення про фізичні явища та навколишній світ. Ці та багато інших різноманітних вправ і задач можна використовувати для усного розв’язання, щоб діти краще опанували розв’язання складених задач. Адже для формування вміння розв’язувати задачі важливий кожен етап роботи. Головне ж методичне правило – не поспішати переходити до нового завдання, поки не вичерпані всі або майже всі дидактичні можливості, закладені в попередньому. Про це вчителю слід пам’ятати протягом усього початкового курсу математики. І заохочувати прагнення дитини до занять, прагнути, щоб вона відчула позитивні емоції від результатів своєї праці. А коли в маленького школяра математичні успіхи викличуть почуття гордості й задоволення, з’явиться впевненість у собі – це вже велика перемога.

Найголовнішим завданням педагога на кожному уроці є активізація пізнавальної діяльності. Тому щоразу, обдумуючи урок, учитель має спочатку розв’язати принципове завдання, як найдоцільніше організувати передачу нового матеріалу – повідомлення, евристична бесіда, відкриття, роздум, розв’язання проблеми, самостійна робота тощо. Необхідно перетворити кожний урок на урок спілкування, мислення, де істина постає як суперечка про істину, як діалог.

З метою активізації пізнавальної діяльності, я на кожному уроці застосовую елементи інтерактивних технологій, творчі проблемні завдання, що забезпечують розвиток тих здібностей і якостей, які перебувають у стадії формування.

Оновлення змісту освіти сприяє трансформації її технологій, надає їй особистісної сформованості.

Слово “технологія” – грецького походження й означає “знання про майстерність”. За визначенням ЮНЕСКО, технологія – це “системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів у їх взаємодії, що своїм завданням уважає оптимізацію форм освіти”. Інноваційна освітня технологія – сукупність форм, методів і засобів навчання, виховання і управління, об’єднаних єдиною метою, добір операційних дій педагога з учнем, у результаті яких суттєво покращується мотивація учнів до навчального процесу.

Інтерактивне навчання – це, насамперед, діалогове навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Інтерактив – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, одним із завдань якої є створення комфортних умов навчання, за яких кожен учасник процесу відчуває свою інтелектуальну спроможність.

Пізнавальний інтерес – це один із важливих мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального навчання робота навіть у слабких учнів відбувається продуктивно. Пізнавальний інтерес за умов правильної організації педагогічної діяльності учнів та системності повинен впливати на розвиток дитини.

Пізнавальний інтерес – це міцний засіб навчання. Класична педагогіка минулого стверджувала “Смертельний гріх учителя – бути нудним”. Тому потрібно надавати перевагу тим методам, що передбачають залучення учнів до активного здобування знань. Дослід чи проблемне навчання не можна протиставляти інформаційним методам або репродуктивному засвоєнню знань. Тільки вміле їх поєднання дає можливість підвищити ефективність навчання. Актуальним сьогодні є впровадження у навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, застосування різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи, що сприяє зміцненню інтересів дітей.

Інтерактивні технології та методи навчання

“Асоціативний кущ”

Серед інтерактивних методів навчання вчителі початкових класів віддають перевагу методу побудови “асоціативного куща”.

Зупинімось детальніше на методі побудови “асоціативного куща”. На початку роботи вчитель визначає одним словом тему, над якою проводитиметься робота, а учні згадують, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку висловлюються найстійкіші асоціації, потім – другорядні. Учитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного “куща”, який поступово “розростається”.

Цей метод універсальний, адже може використовуватися під час вивчення будь-якої навчальної дисципліни і на всіх етапах уроку.

На уроках читання побудова “асоціативного куща” може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя.

На уроках мови побудова “асоціативного куща” також може бути схемою, що поступово складається учнями під керівництвом учителя.

Під час вивчення теми “Грунт. Значення та охорона грунтів” учитель, пояснюючи, проводить досліди з метою визначення складу грунту. У підсумку будується “асоціативний кущ”.

“Мікрофон”

Технологія “Мікрофон” надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи власну думку чи позицію.

Правила проведення:

Говорити має тільки той, у кого є “символічний” мікрофон; подані відповіді не коментуються і не оцінюються; коли хтось висловлюється, решта не має права перебивати, щось говорити, вигукувати з місця.

Робота в парах

Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

обговорити текст, завдання; узяти інтерв’ю і визначити ставлення партнера до будь-якої навчальної діяльності; зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного; проаналізувати разом проблему, вправу; протестувати її оцінити одне одного; дати відповіді на запитання вчителя; порівняти записи, що зроблені в класі.

Робота в групах

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв’язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

Під час створення груп рекомендується об’єднувати в одній групі учасників із різними рівнями підготовки та досвіду з питання, що розглядається, оскільки в різнорідних групах стимулюється творче мислення, інтенсивний обмін ідеями, проблема може бути розглянута з різних боків.

Методична література містить сформульовані на основі досвіду інтерактивного навчання загальні правила роботи в групах:

кожний учасник за бажанням має можливість висловитися; усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними; обговорюються ідеї, а нелюди, що їх висловили; усі учасники роблять зауваження стисло й по суті; усі конфлікти, що виникають, розв’язуються мирним шляхом із урахуванням інтересів учасників і правил роботи; усі учасники прагнуть створити відкриту, ділову, дружню атмосферу; після завершення групової роботи її результати повинні бути презентовані іншим групам.

Наприклад, на уроці “Моя Батьківщина – Україна” групову роботу можна організувати таким чином.

Учні об’єднані у З групи:

1 група – поети; 2 група – художники; 3 група – ерудити.

Завдання:

1 група – скласти віршик про Україну; 2група – намалювати малюнок за темою “Моя Батьківщина”; З група – розгадати кросворд.

Групування учнів класу.

Групування – це метод створення пар або підгруп для дискусій, “мозкового штурму”, рольових ігор, розв’язання проблем або іншої подібної діяльності

Під керівництвом учителя. Групування може мати сенс у будь-який момент під час уроку. До того ж, ця діяльність допоможе отримати задоволення від роботи, створити дружні стосунки та додати учням енергії.

Привітання: запропонуйте кожному з учнів пригадати цифру – один, два, три, – яка кому подобається. Нехай не називають її решті.

Тепер нехай знайдуть своїх “нумерологічних “духовних” братів і сестер”: нічого не кажучи, нехай потиснуть одне одному руки. (“Якщо моє число один, я тисну вашу руку один раз” тощо.) Ті, у кого однакове число, об’єднуються і продовжують шукати інших людей із таким самим числом.

Нумерація: запропонуйте дітям перерахуватися, використовуючи стільки номерів, скільки груп ви хочете утворити. Це найшвидший спосіб об’єднання в групи.

Групування за ярликами: учитель роздає дітям заздалегідь підготовлені номери (набори двійок, трійок, четвірок та ін.). Учням пропонують знайти товариша або підгрупу з такими самими, як у нього (у неї) ярликами.

Відомі персонажі: перед заняттям учитель обирає відомі всім групи персонажів і записує імена відповідних героїв на картках, які навмання роздаються дітям. Тоді кожен учень шукає інших персонажів зі своєї групи.

Правила групової роботи:

Кожен учасник має можливість висловитися, якщо в нього є бажання. Усі учасники групи поважають цінності та погляди кожного, навіть якщо не згодні з ними. Обговорюються ідеї, пропозиції, а не люди, які їх висловили. Усі учасники роблять суттєві зауваження коротко. Кожен учасник, навіть, захищаючи свою точку зору, відкритий для сприйняття чужих ідей, думок та інтересів інших учасників. Усі розбіжності, конфлікти, що виникають під час роботи, розв’язуються мирним шляхом, з урахуванням інтересів учасників і правил роботи. Усі учасники намагаються створити відкриту, ділову, дружню атмосферу.

Під час роботи в малій групі з п’яти осіб учасники можуть виконувати такі ролі:

ведучий (посередник-організатор роботи групи); секретар (записує результати роботи); доповідач (представляє результати роботи групи решті груп); спостерігач (аналізує індивідуальну поведінку членів групи, визначає, як члени групи можуть упоратися з проблемами, що виникають під час роботи); хронометрист (стежить за часом, призначеним для групової роботи).

Правила роботи в групах:

Перед початком роботи розподілити ролі. Уважно читати завдання-інструкцію(слухати). Говорити по черзі, не перебивати одне одного. Дотримуватися відведеного часу. Презентувати роботу може командир групи. Давати можливість презентувати дослідження всім членам групи. Дотримуватися правила піднятої руки. Працювати так, щоб не заважати іншим.

“Мозковий штурм”

“Мозковий штурм” є відмінним методом для використання досвіду учнів із метою розв’язання проблем та розробки ідей. Є, однак, дуже специфічні правила й основні принципи для “мозкового штурму”, яких потрібно дотримуватись.

“Мозковий штурм” найкраще спрацьовує в групах у кількості 5-7 осіб.

Основні ознаки

Чітко визначте проблему або тему для “мозкового штурму”. Працюйте в колі.

Оберіть лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей. Він повинен заохочувати кількість, а не якість ідей. Щоб збільшити появу нових ідей, ви можете надати учням певний час на роздуми і після декількох хвилин розпочинати знову.

Правила “мозкового штурму”

Жодної критики! Запозичення інших ідей є нормальним явищем. Бажаною є велика кількість ідей. Оцінювання відбувається згодом.

Щоб удосконалити якість ідей, надайте дітям час для того, щоб вони написали свої ідеї спочатку індивідуально.

Діліться ідеями циклічно, коли окремі учасники або групи розповідають про одну ідею по черзі та ідеї не повторюються.

“Мозковий штурм” може бути проведений у двох групах – тоді кожна група поширює список, який складається зважаючи на списки інших.

“Мозаїка”

Учням пропонується самостійно опрацювати матеріал (кожному різний) і законспектувати його в один із розділів таблиці за певний час. Після цього діти по черзі ознайомлюють свою групу з конспектом, а члени групи повинні за ним занотувати до таблиці ті самі нотатки. Наприкінці спілкування в усіх членів групи повинна бути заповнена таблиця.

Цей метод можна застосовувати під час вивчення теми “Корисні копалини” на уроці природознавства у З класі.

На одному уроці вивчаються такі корисні копалини, як граніт, вапняк, пісок, глина. На початку уроку дітям необхідно чітко поставити завдання про те, що вони повинні занотувати:

властивості корисної копалини; де її видобувають і як; як її використовують.

Разом слід накреслити таблицю, яку діти заповнюватимуть під час опрацювання своєї статті та обміну інформацією.

Кінцевий результат цього уроку – складена таблиця в кожної дитини.

Висновки

Інтерактивні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті. Їхня перевага полягає в тому, що учні засвоюють рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінювання), у класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію у засвоєнні знань, зростає їхній інтерес у сприйманні знань. Значно підвищується особистісна роль учителя – він є лідером, організатором. Але необхідно зазначити, що проектування і проведенням уроків за інтерактивними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.

Суспільству майбутнього потрібні люди з актуальними знаннями, гнучкістю і критичністю мислення, творчою ініціативою, високим адаптаційним потенціалом. Не менш важливими будуть такі їх якості, як висока моральність, особистісна відповідальність, внутрішня свобода, налаштованість на максимальну самореалізацію, здатність досягати високої мети раціональним шляхом і коректними засобами.

Система освіти як частина суспільної системи перебуває під впливом багатьох сил, одні з яких потребують структурних змін у ній, інші – змістових, технологічних. Сучасний етап системи освіти не задовольняє багатьох, хто в ній працює. Неабиякі можливості для якісних змін в освіті пов’язані з інтенсивним розвитком засобів комунікації та Інформаційних технологій.

Особливо значущим с формування компетентності педагога, його особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в Інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, опанувати інноваційну ситуацію.

Професіоналізм педагога і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіту, саморозвиток, без чого неможливим є забезпечення нової якості освіти.

З точки зору інноваційної педагогіки, новою якістю освіти є належна якість не лише навчання, а й виховання, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, її підготовленості до продовження навчання, самостійного життя.

Оптимальним є цілісний погляд на освіту як на головний механізм соціального кругообігу якості.

Якість особистості людини (те, що закладає педагог у самовиховання й виховання дитини) Якість життя Якість культури Якість виробництва Якість культури екологічного середовища (залежить від культури застосувань знань)

Динаміка сучасного розвитку цивілізації, прогнозування його перспектив наводять на думку, що освітня система, навчальний заклад, педагогічний колектив, педагог, які ігноруватимуть у своїй діяльності інноваційний чинник, не лише відставатимуть від суспільних процесів, тенденцій, а й спричинятимуть формування особистості, покоління, заздалегідь запрограмованих на аутсайдерські інтелектуальні, духовні, соціальні позиції. Педагог із зашкарублими знаннями, байдужий до пізнання й використання у своїй діяльності нового, формуватиме подібні комплекси й у своїх вихованців, з яких мало хто може стати успішною особистістю.

Із розвитком цивілізації постійно оновлюються вимоги до якості освіти, одним із найважливіших засобів забезпечення якої є інноваційність освітнього пошуку.

Інноваційність розглядають не тільки як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а насамперед як відкритість. Щодо особистісного чинника педагогічної діяльності це означає:

відкритість вихователя до діалогічної взаємодії з вихованцями, що передбачає рівність психологічних позицій обох сторін; відкритість культурі й суспільству, яка виявляється у прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та обрати оптимальні способи їх розв’язання; відкритість свого “Я”, власного внутрішнього світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яке сприяло б формуванню і розвитку образу “Я”.

Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її прана на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

Розвиток інноваційних процесів в освіті на сучасному етапі є об’єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський цілісний аспект; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв’язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність педагога.

Головними особливостями інноваційної педагогічної діяльності є особистісний (спрямованість на особистість, гуманістична природа), творчий підхід, дослідно-експериментальний характер, стійка мотивованість на пошук нового в організації навчально-виховного процесу.

Залучення педагога до інноваційної діяльності може бути наслідком дії різноманітних чинників. Часто до неї спонукає їх невдоволеність методиками, результатами особистої праці, освоєння нових знань, особливо у суміжних сферах, осмислення та якісно нове бачення особистої життєвої місії, іноді – творче осяяння, яке, як правило, є результатом тривалого пошуку й аналізу здобутого на цьому шляху. Певною мірою є ефективним і зовнішній організаційний вплив, тобто цілеспрямоване використання різноманітних форм залучення педагога до інноваційної діяльності, до яких належать:

організація наукового семінару з найактуальніших проблем, що постійно діє, над якими працюють педагоги навчального закладу; стажування педагогів при науково-дослідних інститутах і вищих навчальних закладах;

Найвиразнішою ознакою українського освітнього сьогодення є вихід на цінності компетентнісно орієнтованої освіти. Основна мета реформування початкової мовної освіти полягає в запровадженні компетентнісного підходу до навчання мови, який передбачає формування її молодших школярів комунікативної компетентності. Сьогодні у теорії та практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв’язного мовлення, творчих здібностей школярів.

Упровадження нових освітніх технологій особистісно орієнтованого навчання на уроках читання, на мою думку, – це передумова активної пізнавальної діяльності учнів: нестандартна, цікава, творча робота, що пробуджує у дітей інтерес до знань і сприяє емоційному, духовному та інтелектуальному розвитку школярів. Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення.

Розвиток критичного мислення стає дуже актуальним під час інтенсивних соціальних змін, коли неможливо діяти без постійного пристосування до нових політичних, економічних та інших обставин, без ефективного розв’язання проблем, значну частину яких неможливо передбачити. Саме тому очевидною є життєва необхідність критичного мислення для вітчизняної освітньої системи.

Лише таким чином можна міркувати про розвиток демократії відповідно до вимог світового суспільства.

Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має перебувати учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обгрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Розвиток критичного мислення – це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті, де герої є реальними, а їхні вчинки – це твої дії та дії твоїх дітей. Навчити дітей мислити критично – означає правильно поставити запитання, спрямувати увагу в правильне русло, вчити робити висновки та знаходити рішення. Для того щоб кожна дитина могла розвинути свої творчі можливості, необхідним є розумне керівництво з боку вчителя.

Моя мета: створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини; надати можливість кожному вихованцеві відчути радість досягнення, усвідомлення своїх здібностей, віру у власні сили; допомогти дитині зрости в умовах успіху; дати відчути радість від здолання труднощів; допомогти зрозуміти, що задарма в житті нічого не дається, завжди необхідно докласти зусиль. І тоді успіх супроводжується відчуттям радості та задоволення від діяльності, виникає почуття компетентності.

Наведу деякі прийоми створення “ситуації успіху”:

1. “Радість класу” – емоційний відгук оточуючих на успіх учня класу, констатація будь-якого, навіть незначного, позитивного результату діяльності, навіювання дитині віри у себе.

2. “Ліній горизонту” – перший успіх дитини одразу підхоплюється вчителем, пропонується повторити завдання на складнішому рівні, наче “відсуваючи” лінію горизонту.

3. “Авансування” – учитель підчас індивідуальної роботи виконує з учнем завдання, пояснюючи йому складні місця, а потім у класі дає аналогічне завдання, що самостійно виконується учнем, і він відчуває успіх.

Кожна дитина має до чогось певні здібності. Наше завдання – відшукати найменші пагінці таланту, розвивати їх. Адже в майбутньому трудовому житті стануть у пригоді міцна пам’ять, гостре око, гарний смак, образне мислення. На уроці важливо використовувати проблемні завдання, що викликають дискусію, спонукають до роздумів, пошуків певних висновків. “Роби, як ми, роби краще нас!” – ось девіз уроків із використанням технології критичного мислення. Створення ситуації успіху, віра в дитину та врахування її індивідуального стилю діяльності найпродуктивніше впливає на мотивацію навчальної діяльності учнів, які згодом діють за сценарієм “переможця”. А саме: “Я сьогодні кращим, ніж учора!” Лише таким чином можна забезпечити умови для повноцінного розвитку особистості, формування в неї творчого критичного мислення.

Навчання – основна форма розвитку пізнавальної активності молодших школярів. З одного боку, підчас навчального пронесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку – у процесі активної пізнавальної діяльності розвішаються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні. Роботу з виховання пізнавальних інтересів на уроках я будую у такій послідовності: цікаво – знаю – вмію. Я намагаюся зробити навчання не простішим, а зрозумілішим. “Важких наук немає. Є лише важке викладання”.

Дитині має бути зрозумілою мета завдання, і тоді вона зможе з інтересом виконувати дуже багато нецікавої, але потрібної роботи. Чим молодший вік, тим цікавіші слід давати завдання. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим – таким є один із принципів методики сучасного уроку. Однак, інтерес не має нічого спільного з розважальністю, що не містить пізнавальної мети. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювали як своїм змістом, так і способом викладання. За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка задовольнятися матеріалом підручника, а це недостатньо забезпечує розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну творчу діяльність та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями. Потрібно вивчати навколишній світ, види трудової діяльності, явища суспільного життя, події, що характерні для місця проживання дітей.

До уроків природознавства я добираю вправи стимулювання пізнавальної активності учнів. При цьому даю дітям можливість вільно висловлювати свої припущення, а потім критично аналізувати і відбирати правильні відповіді. Головне – не кінцева відповідь, а сам процес розумової роботи, різні варіанти досягнення результату. Природа пошуку в усіх випадках одна: дати відповідь на питання “як?”, “чому?”, виявити допитливість.

Критичне мислення починається з питань й з’ясовування проблем, які необхідно розв’язати. Складність навчання критичного мислення полягає в тому, щоб допомогти учням роздивитися безкінечну різноманітність проблем, що нас оточують. “Лише коли б’єшся з конкретною проблемою, відшукуючи власний вихід зі складної ситуації, учень дійсно мислить”.

Дуже важливим є стимулювання пізнавальної діяльності учнів на уроках математики. Пріоритетним напрямом у моїй роботі є розвиток логічного мислення й математичного мовлення. Для вдосконалення обчислювальних навичок намагаюся добирати цікавий і пов’язаний із життям матеріал, що спрямований на формування життєвих компетенцій учнів, а саме:

дидактичні та сюжетні ігри; задачі у віршах; задачі-жарти; ребуси; ігрові та цікаві ситуації; корисні вправи “Цікава математика в царстві геометричних фігур”.

Усі ці нестандартні завдання передбачають оригінальне розв’язування, вибір раціональних способів дослідження, порівняння, а також потребують від кожного учня вищого ступеня творчої активності, гнучкості мислення.

Критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Кожна аргументація містить у собі три основних елемента:

твердження; доводи; докази.

Це мислення соціальне. Коли ми дискутуємо, читаємо, обмірковуємо, обмінюємося думками, ми уточнюємо і поглиблюємо свою класну позицію.

Тому я, працюючи в руслі критичного мислення, на уроках читання приділяю значну увагу інтерактивним формам і прийомам робот, що сприяють розвитку читацьких навичок молодших школярів. Досвід 17-ти років роботи у молодших класах поступово привів мене до розуміння, що клас не є однорідною безликою масою з єдиною дум кою та однаковим світосприйняттям. Клас – це тимчасовий колектив особистостей, неповторних індивідуальностей, тому необхідно, щоб учитель був гарантом права маленької людини на індивідуальність. Такий підхід, що виражений терміном “особистісно орієнтоване навчання і виховання”, є компонентом педагогічної ідеї В. О. Сухомлинського – ідеї гуманізації школи. Ця ідея є особливо актуальною сьогодні – у непростих умовах техногенного та інформаційного перевантаження і ринкового середовища, де часто втрачається, губиться гуманне, людяне, духовне.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень повинен володіти певними якостями:

гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях; самостійно і критично мислити; уміти бачити і формулювати проблему, знаходити шляхи раціонального розв’язання; усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в навколишньому середовищі; бути здатним генерувати нові ідеї; творчо мислити; уміти працювати з інформацією; бути комунікабельним, контактним, уміти працювати у колективі, різних ситуаціях; уміти самостійно працювати над розвитком власного інтелекту.

У своїй роботі я намагаюся дотримуватись принципів диференціації та індивідуалізації навчання. На моє переконання, позитивних результатів у втіленні ідеї гуманізації навчання і виховання на основі особистісно орієнтованого підходу можна досягти лише за таких умов:

застосування інновацій у навчально-виховному процесі; психолого-педагогічний моніторинг із метою вивчення інтересів, стану здоров’я дітей; індивідуальний вибір обсягу розумового і фізичного навантаження; комплексне використання індивідуальних і групових форм впливу на особистість.

Ураховуючи принципи особистісно орієнтованого навчання, я розподіляю учнів на різнорівневі групи, в яких діти мають можливість працювати на тому рівні, який для них сьогодні є можливим і доступним.

Одним із ключових компонентів моєї роботи є навчання читання – процесу, що є основою отримання знань із будь-якого предмета. Саме через книгу дитина вчиться сприймати навколишній світ, отримує знання про нього.

Як і багато інших вчителів, я стикаюся з проблемою: навчившись грамоти, учні нелегко опановують мистецтво свідомого читання. Цей процес відбувається дуже нерівномірно, зважаючи на неоднакові моторно-психологічні властивості різних учнів. Тому на уроках читання я враховую такі фактори:

загальний рівень класу; рівень кожного учня; сприйняття читацького матеріалу класом в цілому та кожним окремо.

Урахувавши ці фактори, я намагаюсь добирати такі дидактичні методи і прийоми, що є найоптимальнішими для цього класу, а також для кожного учня окремо.

Кожен урок читання складається з таких елементів і завдань.

1. Актуалізація знань

вправи на дихання; артикуляційні вправи: вправи на темп читання; вправи на тембр читання; вправи на висоту голосу; вправи на правильність; вправи на свідомість; вправи на мелодику.

2. Робота з новим текстом на уроці

Ознайомлення; багаторазове читання з різними видами завдань; вибіркове читання; доведення думки словами з тексту; діалоги; багаторазове механічне перечитування (“ланцюжок”; у парах; “буксир”; “коректор”; скоромовка; “дощик”; “сонечко”; “ну, постривай!”).

3. Закріплення отриманих знань

Читання за особами; виділення і перечитування найголовнішого в тексті; характеристика героїв; визначення частини, яка виражає головну думки тексту; поділ тексту на смислові частини.

Домашні завдання добираю за принципом доцільності: такі, що містять елементи творчості.

Важливою педагогічною умовою формування критичного мислення учнів є створення зацікавленості та доброзичливої співпраці на уроці, активне залучення до парної та групової роботи. Вже починаючи з дитячих років дитину необхідно привчати формулювати свої думки, оцінні судження, переконання, незалежно від інших. Тобто, мислення може бути критичним лише тоді, коли воно має індивідуальний характер. Для розвитку позитивної самооцінки дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошуку дійшла висновку, який сприймається як правильний іншими членами колективу та вчителем.

Технологія формування та розвитку критичного мислення є однією з інноваційних педагогічних технологій, що відповідає вимогам Національної доктрини розвитку освіти України щодо переходу до нового типу гуманістично-інноваційної освіти, увага переноситься на процес набуття школярами знань, умінь, навичок, життєвого досвіду, які трансформуються в компетенції.

Системне запровадження цієї технології в школі сприяє тому, що учні поступово опановують її не лише як навчальну технологію, вміння самостійно вчитися, критично мислити, але й використовувати свої знання у повсякденному житті. А саме початкова ланка є фундаментом формування критичного мислення як пріоритетного напрямку виховання особистості сучасної молодої людини.




1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Вы читаете: Розвиток логічного мислення молодших школярів через впровадження інтерактивних технологій