Походження плазунів



Родовід плазунів. Близько 300 млн. років тому на Землі з явилися перші земноводні. Але вже наприкінці того періоду й пізніше клімат знову став сухим, і нащадки перших земноводних почали розвиватися в двох напрямах. Одні так і залишилися біля води й перетворилися на сучасних земноводних. Інші, навпаки, поступово пристосувалися до сухого клімату й перетворилися на плазунів.
Які ж зміни відбулися з ними? Насамперед на яйцях з’явилася міцна оболонка, так що їх можна було відкладати на суші. Крім того, яйця стали більші, з великим вмістом жовтка. Зародок дістав змогу довше розвиватися, унаслідок чого з яйця вилуплювалася вже не безпорадна личинка, а цілком сформована тварина, тільки менша від дорослої, але цілком пристосована до умов життя на суші.
Дорослі плазуни теж набули потрібних для життя на суші змін. У них утворилася щільна зроговіла шкіра, яка захищає тіло від висихання. Через таку шкіру не проходить кисень. Тому змінилися легені: вони стали комірчастими, тобто збільшилася їх робоча поверхня. Крім того, з’явилися ребра, утворилася грудна клітка, активізувалося дихання внаслідок розширювання й стискування грудної клітки. Шлуночок серця розділила навпіл перегородка, хоча не повністю, тому артеріальна й венозна кров у ньому частково змішується, але не настільки, як у земноводних. І все-таки вони ще залишаються холоднокровними тваринами,


температура їхнього тіла залежить від температури навколишнього середовища.
У скелеті, крім того, що з’явилися ребра, дуже видовжився шийний відділ, голова стала рухомішою. Хапаючи здобич, плазуни не повертаються всім тілом, як це роблять риби й земноводні, а повертають тільки голову. Удосконалилися органи чуттів. Помітно розвинувся мозок. У зв’язку з тим що плазуни виконують різноманітніші рухи, у них збільшився мозочок, відповідальний за координацію рухів. Стала складнішою будова головного мозку. Ускладнилася й їхня поведінка порівняно зповедінкою земноводних.

Розквіт і вимирання давніх плазунів. Отже, плазуни стали набагато рухливішими і, не боячись відійти від води, широко розселилися по суші. Поступово серед них виникло багато різних видів. Особливо характерна для того часу поява велетенських плазунів. Наприклад, деякі динозаври (“жахливі ящери”) досягали довжини до ЗО м і маси тіла до 50 т. Це були найбільші з усіх наземних хребетних, які будь-коли існували на Землі. Такі гіганти навіть були змушені знову повернутися до напівводного способу життя: у воді їхнє тіло ставало легшим. Вони бродили по мілких місцях і живилися прибережними рослинами та водоростями, дістаючи їх завдяки своїй довгій шиї. Були тоді й хижаки, теж дуже великі, завдовжки до 10 м. Деякі тодішні плазуни навіть повністю повернулися до водного способу життя, хоч і не втратили легеневого дихання. Таким був, наприклад, іхтіозавр (“рибоящер”), формою тіла дуже схожий на сучасного дельфіна. Нарешті, були також літаючі ящери – птеродактилі.
Таким чином, плазуни освоїли всі життєві середовища – наземне, водне й повітряне. Вони утворили велику кількість видів і стали панівними на Землі.
Але 70-90 млн. років тому клімат на більшій частині Землі різко змінився, став холодним. Водночас зросла кількість різноманітних видів теплокровних ссавців – конкурентів плазунів. Це й спричинилося до того, що більшість плазунів, насамперед усі гігантські форми, вимерли: адже вони не могли сховатися від холоду. До нашого часу збереглося небагато плазунів: черепахи, крокодили, ящірки й змії. До речі, і серед них дуже великі трапляються тільки в теплих країнах і ведуть водний або напівводний спосіб життя.




1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Загрузка...
Вы читаете: Походження плазунів