Наступність у екологічному вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку

Наступність у екологічному вихованні дітей Старшого дошкільного та молодшого шкільного віку

Одним із чинників, що визначають перспективи буття української нації, є екологічна освіта, зміст якої ставить перед людиною завдання визначити своє місце у нашому спільному домі, що зветься Земля. Екологічне виховання як складник формування особистості є актуальною педагогічною проблемою, що має велике економічне та соціальне значення і потребує пошуку ефективних шляхів розв’язання в усіх ланках освіти. Наступність у роботі дошкільної та початкової ланок освіти є важливою умовою неперервності та ефективності екологічного виховання дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку. Сформовані в дітей у дошкільному виховному закладі знання про природу, які складають основу екологічної культури, екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, повинні розширюватися і поглиблюватися у школі.

Наступність у роботі по екологічному вихованню – це важлива умова для формування у дітей:

-емоційно-ціннісного ставлення до природи (позитивний емоційний відгук, інтерес, усвідомлення цінності компонентів природи – пізнавальної компетентності стосовно природи (обсяг, правильність і повнота, осмисленість, міцність та дієвість знань) – екологічно доцільної поведінки (навички бережливого ставлення до природи, уміння доглядати за рослинами та тваринами).

Умови формування компетентності дітей стосовно природи:

Узгодження завдань, змісту програмового матеріалу (поступове ускладнення, розширення і поглиблення тих знань, умінь і навичок, які засвоєні на попередньому етапі, перспективна спрямованість на вимоги наступного етапу навчання); узгодження методів, форм організації природопізнавальної діяльності старших дошкільників і молодших школярів, урахування у їх виборі закономірностей психічного розвитку дітей цих вікових періодів; готовність вихователів і вчителів до забезпечення наступності (знання вихователями шкільної програми та методики організації навчально-виховного процесу, а вчителями дошкільної, урізноманітнення роботи з батьками) та співпраці у досягненні ефективності навчально-виховного процесу; організація спільних форм природопізнавальної діяльності дошкільників і учнів; педагогічна просвіта батьків, залучення їх до виконання освітньо-виховних завдань, створення природного середовища ( куточки охорони природи, кімната природи, городи, квітники, ділянки-мапи, міні – ставок, міні – гайок тощо);

Форми роботи з дітьми, які сприяють екологічному вихованню:

Дослідницька діяльність; спостереження; екскурсії; праця в природі; експериментальна діяльність; екологічні ігри ( ребуси, кросворди, вікторини, дидактичні ігри) – як провідна форма організації діяльності дітей в природному середовищі. Доцільність їх використання зумовлена тим, що гра для першокласників, які “на третину дошкільники” (Є. Тіхєєва), відіграє досить важливу роль, адже саме в ігровій діяльності зароджується навчальна, а про її сформованість у першому класі ще говорити рано.

Шляхи забезпечення наступності в роботі по екологічному вихованню

Єдність у стилі керівництва пізнавальною діяльністю дошкільників і учнів, яка грунтується на засадах співробітництва; спільна діяльность старших дошкільників і молодших школярів у досягненні ефективності реалізації наступності в ознайомленні їх з природою (екскурсії, природознавчі ігри, випуск екологічної газети, праця у природі тощо) ; взаємовідвідування й обговорення уроків і занять; самоосвіта педагогів (за рекомендованою науково-методичною літературою); виконання обов’язків учителя вихователем у позаурочний час в першому класі, а вчителем – вихователя в старшій групі ; інтеграції педагогічної діяльності вихователів, учителів і сім’ї


Вы читаете: Наступність у екологічному вихованні дітей старшого дошкільного та молодшого шкільного віку