Андріївські вечорниці (кл. година)

Комунальний заклад Сумської обласної ради Роменська загальноосвітня школа-інтернат 1-Ш ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування імені О. А. Деревської

Виховний захід

Андріївські вечорниці

Підготувала Т. С. Лісненко

Ромни, 2009

Мета: Відтворити обряд проведення вечорниць і показати красу; виховувати бажання відроджувати і оберігати народні звичаї; розвивати усне мовлення, формувати відчуття краси рідної мови; викликати у дітей бажання робити і мудре; виховувати почуття любові до рідного краю.

Вступне слово вихователя:

Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу. Ми, українці – нація дуже стара, свою духовну культуру наші пращури почали творити ще далеко до християнського періоду в Україні. Разом з християнством Візантія принесла нам свою культуру, а не культуру взагалі. У нас в Україні вже була своя національна культура і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної.

Староукраїнські традиції тісно сплелися з християнськими. Тепер ми не уявляємо собі Різдва без куті (кутя – це символ урожаю), Великодня – без писанки (писанка – це символ життя), Святої Трійці – без клечання (зеленим зіллям наші пращури охороняли своє житло від нечистих духів).

Ось так переплелися наші дохристиянські обряди із християнськими традиціями.

Сьогодні, 13 грудня, святкуємо День Святого Андрія Первозванного. І хоч Первозванний – це християнський святий, учень Христа, апостол, що провідував християнство, але народні традиції, звичаї та обряди в день цього святого мають стародавній дохристиянський характер закликання, ворожіння, ритуалу з “калитою”.

Свято Св. Андрія люблять святкувати люди, бо від нього віє чарівною староукраїнською стихією.

З давніх – давен в Україні шанували хліб як святиню. І ось День Св. Андрія теж починається із ритуалу поклоніння хлібу. Але цей хліб спечений у формі сонця. Калита – так називається цей хліб, спечений на честь сонячного божества Корша. На Св. Андрія часто збирається молодь на вечорниці, щоб розважатися. Молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами і розвагами і подекуди називалися великими вечорницями. Сьогоднішні вечорниці незвичайні і починаються вони з випікання Калити.

Сцена має вигляд селянської хати: з одного боку – піч, рогачі, лопата. З іншого боку – стіл, накритий скатертиною. На столі – макітра, свічник, хліб, глечик. Стіни прикрашено вишиваними рушниками. На сцену виходить господиня в народному одязі, зав’язана хустиною.

Господиня. Сьогодні свято. Треба причепурити трохи світлицю. Зараз дівчата прийдуть Калиту пекти. Ой, і люблю я це свято Калити! Стільки сміху і пісень у цей вечір! Де ж дівчата? Уже й стемніло, а їх немає. Не та молодь тепер! От ми було дівували! Як зачуєш було вечорниці, то аж тини тріщать! Зранку ще біжимо, готуємося, бо хлопці прийдуть. А тепер… от чекають доки ніч настане. Сяду спочину хоч.

Сідає. Тихо наспівує: “Ой у полі три криниченьки”. Чути сміх. Хтось стукає у двері. Заходять дівчата.

Перша дівчина. Добрий вечір, хозяєчко!

Друга дівчина. З Калитою будьте здорові!

Третя дівчина. З Калитою золотою, з пресвітлим Святом!

Господиня. Спасибі. Будьте і ви здорові.

Четверта дівчина. А чи можна завітати до вас на вечорниці?

Господиня. Заходьте, заходьте, дівчата! Я уже заждалась вас чекати. Там сумно самій сидіти. Коли ви співаєте, смієтеся, і моє серце веселішає. Немов помолодшало років на десять.

Дівчата, сьогодні я розкажу вам, як випікати Калиту.

Кожна дівчина повинна взяти участь у готуванні Калити. Робиться вона із прісного тіста, у вигляді тонкого коржа. “Рік стоншився” – кажуть люди.

Зараз ми замісимо тісто. Для цього потрібні борошно, яйця, водичка тепленька. Ви, дівчата, розкачуйте тісто, а ви ліпіть узори – колоски, зубчики, зірочки, косицю робить. На коржі зробимо багато зубців, бо хлопців та дівчат багато прийде. Посипимо зверху маком, змастимо медом, щоб солодка була. А начинку, дівчата, з чого зробимо? З вишень, з повидла, чи з маку?

Дівчата. З вишень! Ой, гарна вийде Калита! Як справжнісіньке сонечко.

Господиня. Так, дівчата, сонце зігріває землю, в яку сівач кидає зерно, до сонця тягнеться зелений паросток, під сонцем він перетворюється на хлібний колос.

Сонце слід шанувати. Воно уважно слідкує за тим, як живуть земні мешканці. Вони часто шукають у світла захисту, просять допомоги, поради. Із сонцем пов’язано багато чудасій, повір’їв, казок.

Господиня. Ой, як гарно! Ну, дівчата, ідіть руки мити. Одну спільну справу ми зробили, тому праця і вода, і цей рушник єднають нас.

(Господиня змиває кожній дівчині та приказує: “Щоб ви були красні – прекрасні, як наша Калита! Щоб вона так славно спеклася, як ви потрудилися”. Дівчата миють руки.)

Господиня. Дівчата, велике значення має складення дров у печі. Дрова розкладаються хрест навхрест – це символ сонця і вогню. Оскільки вогонь здійснює важливу справу – випікає Калиту, то ми мусимо звернутися до нього з добрим словом. Тому розводячи його приказуйте:

Гори, вогонь, ясно,

Спечи нам Калиту красну,

Щоб ми її кусали

І горя не знали.

От піч вже вогнем надихалася і напалилася, пора й Калиту саджати.

(Несе Калиту до печі).

Господиня. Наталко, а ну окропи перед Калитою дорогу! При цьому обов’язково треба приказувати: “Водице – студенице, окропи Калиті дорогу до печі від порогу, а від печі до стелі, щоб ми були гарні та веселі!”

(Господиня несе та ставить Калиту в піч).

(Перша дівчина вносить казанчик із кашею).

Перша дівчина. Ось казанчик із кашею, а до нього маку до смаку! Дрібно та багато, щоб хлопці ту кашу їли, та на нашу вулицю гуляти ходили. Танцювали, сміялися, з нашими дівчатами побралися.

Господиня. Уже все в печі. Ось ще вареники допоможіть ліпити.

(Дівчата ліплять вареники).

Господиня. Давайте заспіваємо, дівчата, доки хлопці прийдуть.

(Співають “Їхав козак за Дунай).

Чути стукіт у двері. Заходять дівчата.

П’ята дівчина. Добрий вечір у вашій хаті!

Господиня. І вам вечір добрий! Заходьте, дівчата, сідайте, співайте, та давайте подивимося, чи спеклася наша Калита.

(Виймає Калиту із печі. Кожна дівчина виймає квітку, чи калину, або стрічку і прикрашає Калиту. Її передають із рук в руки).

Господиня. Прикрашайте, дівчата, Калиту, прикрашайте! Побажання примовляйте! Чия квіточка з самого низу буде – та й заміж перша піде. На яку сторононьку, та й покриють головоньку. У Тетяни молодий зі сходу буде. А Олену на захід заведе. Оксану на північ, а Наталку на південь.

Денне світле сонце лягло на спочинок і тепер Калита сяятиме і в оселі, і в наших душах.

Дівчата. Сонце заходить, а Калита сходить. (Тричі).

Перша дівчина.

Ой, Калита, Калита,

Із чого ти вилита?

Друга дівчина.

Ой, я з жита сповита,

Ой, я сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу.

(Прикрашену Калиту поставили на стіл).

(За дверима чути стукіт).

Перший хлопець. Пустіть до хати!

Третя дівчина. Гарненько попросіть.

(Знову стукають).

Четверта дівчина. Агов, хто такий?

Другий хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий. Пустіть до хати.

П’ята дівчина. Не пустимо в хату. Дуже вас багато.

Третій хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше!

Дівчата. Ми як візьмемо рогатини, поламаємо вам спини!

Хлопці. Дівчатонька, голоб”ятонька, та ми прийшли не битися, а миритися. Гостинці принесли.

(Дівчата пускають хлопців).

Перший хлопець. Добрий вечір, господині!

(Кланяється).

Другий хлопець. Добрий вечір всім дівчатам!

(Кланяється).

Третій хлопець. З Калитою будьте здорові!

Четвертий хлопець. З Калитою золотою!

П”ятий хлопець. З пресвітлим святом!

(Підходять до Калити).

Перший хлопець. Оце так Калита! Славна та красна, на увесь світ ясна!

Перша дівчина. Калита наша, оце тобі каша, а нам дай краси і сили, щоб ми в світі славно жили!

(Всі навколо Калити разом співають).

Ой, Калита, Калита!

Із чого ти вилита?

Ой, я з жита сповита,

Ой, я сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу.

Господиня. А де ж ваш старший? Хочемо на нього подивитися і перевірити, чи знає свій устав?

Старший. Мене старшим обрали, а устав наш такий: гуляти чесно, тихо та смирно, як слід чесному і поважному парубку, так як гуляли наші діди і батьки. Господиню на вечорницях шанувати, як матір, з дівчатами поводитися поважно: не забувати, що чесна дівчина – то є краса і честь усього села. Це є наш устав.

Господиня. Що ж гарного старшого вибрали! Вечорниці будуть добрі.

Старший.

Помагай, Боже,

Вечорниці розпочнемо

Дружно ми всі.

Ми роботи не боїмось

Ані трошки,

Навіть вмієм чисто мити

Миски й ложки.

Перший парубок. А що вміють робити ваші дівчата?

Господиня. Наші дівчата все вміють. Чи так, дівчата? А ну покажіть свої вишивки, хай оцінять парубки!

(Дівчата демонструють свої вишивки).

Господиня. Дівчата ще й самі шиють та плетуть.

(Дівчата показують свої роботи).

Старший. Це ми бачимо, що вони вміють, а от які з них господині, чи вміють вони біля печі ходити та їсти варити?

Перший хлопець. А чи вміють ваші дівчата вареники ліпити?

Перша дівчина.

Милі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти,

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

Їжте, їжте, просим щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники не погані,

Вареники у сметані.

(Вісі учасники сідають за стіл).

Другий хлопець. Ох, і добрі вареники!

Третій хлопець. Оце так вареники!

Господиня. Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вміють? А тепер покажіть на що ви здатні! Хлопці здавна на вечорницях розказували смішні історії.

(Стук у двері).

Господиня. А ось і Стецько завітав до нас на вечорниці.

Стецько.

Ішов Стецько льодом,

Свинка городом,

Подай мені, моя мила,

Свою білу ручку!

Бач де вона! А я собі сидів, сидів, аж спати захотілося. А що робити не знаю. Нікого і спитати. Мати повіялась кудись, старий спить, та так здорово хропе, що аж хата труситься. А я поліз на полицю, та й намацав горіхи. Ось дивись: один, два, п’ять, десять, три – усі.

Олексій. Стецько, а через що тебе не прийняли у солдати?

Стецько. Та така біда сталася: не зумів пальців перелічити (перебирає пальці), та й до біса ж їх на руках! Станеш лічити, так один одного і попереджа. Ось бач! На якого біса так багацько пальців.

Уляна. Ох, і дурний ти, Стецько!

Стецько. Е ні, я ще не зовсім дурний, бо батько каже, що в мене не всі дома.

Та дарма, хоч би і дурний, так хіба не можу женитися?

Тут не розуму треба: я вже знаю!

(Підходить до Уляни, але вона відходить від нього).

Ми сядемо вечеряти

В сінях на порозі,

Та будемо дивитися

В кого які брови.

Уляна.

В мене думка не така,

Щоб пішла я за Стецька.

Не дурна я і не п’яна,

Щоб пішла я за Степана.

Лучче впасти мені з дубу,

Чим йти заміж за Кандзюбу.

Лучче мені з мосту в воду,

Чим достатися уроду.

Олексій. Чого ти в”яжешся до Уляни? Вона тебе не хоче.

Стецько. Дарма. (Їсть горіхи).

Олексій. Вона каже, що з тобою у неї не буде щастя.

Стецько. Дарма.

Олексій. Вона каже: лучче їй світ за очима піти, чим за тебе!

Стецько. Дарма, дарма, дарма! Хоч ти мені, що хоч кажи, а я тобі усе казатиму: дарма, затим, що дарма. Хоч вона і не хоче, хоч вона плакатиме і вбиватиметься, хоч здохне, то мені дарма, аби тільки пішла за мене.

Олексій. Що ти будеш з таким дурнем робити! Він усе своє товче. Ну, ще ласкою попрошу тебе: ” Павлович! Степанку! Голубчику! Не бери Уляни, я тобі спасибі скажу!”

Стецько. Так і я ж тобі, братику, ласкою скажу, що я б тебе послухав, так що будеш робити з моїм батьком!

Батько каже. Оженися, дурню, таки оженись, та вже аж обрид мені з цим оженінням; так оце тільки затим і женитися хочу.

Олексій. Так шукай собі другої дівчини.

Стецько. Та де їх у бісовій матері знайдеш? Вже я раз ходив із старостами, ходив по всьому Харкову і усю Заїківку і Москалівку виходили, де хоч поганенька дівка була, усюди заходили, так ні одна не йде.

Уляна. Чому ж вони за такого парубка не йдуть.

Стецько. Без сорому казка: кажуть, щор дурний! Се вже мода, що усі за розумних хотять. Від сього і люди на світі перевидуться. За дурних не йдуть, а розумних ніде взяти, от усі люди і повиздихають, а нових людей – тпру – ніде буде узяти!

Ой, не спиться, не лежиться

І сон мене не бере,

Пішов би до дівчини,

Та не знаю, де живе.

Попросив би товариша –

Нехай мене одведе,

Так товариш краще мене –

Він дівчину одіб”є.

(Стецько уходить).

Старший. Хлопці! Давайте пограємо. Хто буде Калетинським?

Третій хлопець. Я – Калетинський.

Четвертий хлопець. Я – Коцюбинський.

Четвертий хлопець. Добрий день, пане Калетинський!

Третій хлопець. Доброго здоров”я, пане Коцюбинський!

Четвертий хлопець. Звідки ти?

Третій хлопець. З Калитви.

Четвертий хлопець. Чого хочеш?

Третій хлопець. Калити!

Четвертий хлопець. А не боїшся чорноти?

Третій хлопець. Не боюся!

Четвертий хлопець. А я впишу.

Третій хлопець. А я Калиту вкушу.

Четвертий хлопець. Тоді присядь.

(Третій хлопець пише його квачем).

Третій хлопець. Ось тобі за те, що без пісні та танцю до Калити підійшов.

Старший. А що, хлопці, давайте покажемо на що ми здатні, заспіваємо пісню!

(Співають пісню “Розпрягайте, хлопці, коней”)

Перший хлопець. Слухайте, дівчата! Я вам розкажу, що колись зі мною було, та тільки цур – не перебивати і “брешеш” не казати, а то покину розказувати.

Було це ще тоді, коли мого батька на світі не було. А ми з дідом на печі удвох жили, та ще й добре жили, на каміні хліб сіяли. От раз дід дав мені здоровенний гріш, та й каже: “Піди на ярмарок, та купи там кобилу та сокиру”.

Поїхав я на ярмарок, купив в’язку бубликів, поснідав, а далі купив чоботи та сокиру і поїхав додому. Моя кобила трюк, трюк, а сокира – цюк, цюк. Та й відрубала кобилі ногу. А був я собі хлопець недурний. Зараз зліз кобили, взяв сокиру, зрубав вищу вербу, прив’язав її кобилі замість ноги. Сів ото я, та й поїхав. Їхав, їхав і зачепилася моя верба, аж за самісіньке небо. Що тут його робити? Поліз я по тій вербі, аж на небо. Дивлюсь, а там циган лопатою гроші віє. Випросив я половину грошей, почав плести з неї вірьовки. Сплів таку довгу, що аж до землі достає і поліз по ній. Де взялася чортова руда миша, та й перегризла мою вірьовку. І полетів я прямо у болото.

Господиня. Та ні, мабуть, прямо на наші вечорниці.

Старший. Наш народ любить жартувати, то давайте і ми пожартуємо. Я почну перший, слухайте!

Жінка розбила колись навий горщик, а чоловікові жаль стало, він і докоряє жінці:

– І як ти його розбила?

– І як ти той горщик розбила?

А жінка вхопила другий горщик, кинула їм об землю, аж на черепки розлетівся, та й каже: “Отак, отак, я його розбила!”

Перший хлопець. Зустрілися два товариша.

Другий хлопець. Як живеш, друже?

Перший хлопець. Нерівномірно.

Другий хлопець. Що це значить?

Перший хлопець. Це значить: якщо хліб – то нема солі, а як сіль – то нема хліба. А як ти живеш?

Другий хлопець. Рівномірно: нема ні хліба, ні солі.

Третій хлопець. Надумав хлопець сватати дівчину і почав питати в неї, що вона вміє робити, а чого не вміє.

Четвертий хлопець. Люди кажуть, Галю, що ти шити не вмієш.

Третя дівчина. Так, хіба що шити.

Четвертий хлопець. І корову, кажуть, не вмієш подоїти.

Третя дівчина. Ну ще й корову не подою.

Четвертий хлопець. І навіть, кажуть, що хліба не спечеш.

Третя дівчина. Може ще тільки хліба не пекла.

Четвертий хлопець. Танцювати, кажуть, не вмієш.

Третя дівчина. Ну це вже брехня!

(Танцюють танець “Тече вода каламутна”).

П’ятий хлопець. Ваш собака, дядьку, вкусив мене.

Шостий хлопець. Ти, мабуть, дражнив його, або вдарив.

П’ятий хлопець. Ну що ви, я тільки підняв його, щоб погладити.

Шостий хлопець. Як же ти його підняв?

П”ятий хлопець. Та за хвіст.

Сьомий хлопець.

Ну з тобою і морока,

Знов спізнився на уроки!

Восьмий хлопець. А Василько гірко плаче:

Винен півень наш ледачий!

Як іти мені до школи,

Не співає він ніколи!

Перша дівчина. Мамусю, я хочу вийти заміж за Петруся. Він має такі гарні вуса.

Друга дівчина. О, то він ще й бороду відпустить!

(Співають всі пісню “Ой під вишнею, під черешнею” з інсценізацією).

Перший хлопець. Люта зима буде, куме!

Другий хлопець. Невже!

Перший хлопець. Страшенні морози будуть.

Другий хлопець. Та ну?

Перший хлопець. Так буде холодно, що аж-аж!..

Другий хлопець. А звідки ти знаєш?

Перший хлопець. Бо ж мене кожуха не має.

Перша дівчина.

Ой, я маю чорні брови,

Маю карі очі,

Чом ти мене, козаченько,

Любити не хочеш?

Другий хлопець.

Як ти хочеш, дівчинонько,

Щоб тебе любили,

Зроби місток через ярок,

Щоб добре ходити!

Перша дівчина.

Ой, коли б я, козаченьку,

Свої майстри мала,

Я б тобі через ярок

Місток збудувала!

Місток збудувала,

Ще й намалювала,

Я б тобі доріженьку

Пліточками вклала.

(Дівчата танцюють танець “Цвіте терен”).

Третій хлопець. Петренко! Ти добре засвоїв сьогоднішній урок?

Четвертий хлопець. Добре!

Третій хлопець. А про що я говорив?

Четвертий хлопець. Ви говорили весь урок про те, щоб сиділи тихо.

Третя дівчина. Приходь, куме, в неділю на мій день народження. Тільки коли стукатимеш ногами, гляди не забрудни дверей.

Четвертий хлопець. Чому ногами?

Третя дівчина. А руки ж у тебе будуть зайняті подарунками.

П’ята дівчина. А ви, кумо, чому не ставите опудала на городі?

Шоста дівчина. Та навіщо? Я і так сама весь день на городі.

(Співають пісню “Сусідко”).

Перший хлопець. Буду сватати тебе, восени. Маріє!

Друга дівчина. А як жить? Ні ти, ні я працювати не вмієм? Та нас кури загребуть, каже моя мати.

Перший хлопець. Ми не станемо курей, серденько тримати.

(Танець “Лопнув обруч).

П’ята дівчина.

Та куди ідеш, Явтуше?

Та куди ідеш, мій друже?

Третій хлопець. Не скажу.

П’ята дівчина. Та коли ж твоя добра ласка, то й не скажеш?

Третій хлопець. На базар!

П”ята дівчина.

Підвези ж мене, явтуше,

Підвези мене, мій друже!

Третій хлопець. Не хочу!

П”ята дівчина. Та коли твоя добра ласка, той схочеш!

Третій хлопець. Сідай, та й з краєчку!

П”ята дівчина.

Ой, що везеш, Явтуше,

Ой, що везеш, мій друже?

Третій хлопець. Не скажу!

П’ята дівчина. Та коли твоя добра ласка, то й скажеш!

Третій хлопець. Груші.

П’ята дівчина.

Ой, дай мені, Явтуше,

Ой дай мені, мій друже!

Третій хлопець. Не дам!

П’ята дівчина. Та коли твоя добра ласка, то й даси!

Третій хлопець. Візьми, та гниленьку!

П’ята дівчина.

Обніму ж тебе, Явтуше,

Обніму ж тебе, мій друже!

Третій хлопець. Не хочу!

П’ята дівчина. Та коли ж твоя добра ласка той схочеш!

Третій хлопець. Обніми та не задуши!

П’ята дівчина.

Поцілую тебе, Явтуше,

Поцілую тебе, мій друже!

Третій хлопець. Не хочу!

П’ята дівчина. Та коли ж твоя добра ласка, то й схочеш!

Третій хлопець. Поцілуй, та не вкуси!

(Пісня “Ой там на товчку, на базарі…” Співають та інсценізують).

(Танець “Дощик”)

Перший хлопець.

Якби мені не тиночки,

Та й не перелазить,

Ходив би я до дівчини

По чотири рази.

Якби мені не тиночки,

Та й не перетинки,

Ходив би я до дівчини,

Та що вечоринки.

Галю, серце, рибка моя,

Що мені діяти?

Хотів би я тебе одну

Цілий вік кохати.

(Пісня “Несе Галя воду” з інсценізаціями).

(Танець “Ой, на горі три дубки”).

П’ятий хлопець. Ти знаєш, стара, завтра буде п’ятдесят років, як ми побралися.

Друга дівчина. Ну то й що?

П’ятий хлопець. Та заріжемо гуску!

Друга дівчина. Ой і виграєш старий! Хіба гуска цьому винна?

(Танець “Козачок”).

Господиня. Добре ви співали, танцювали. А тепер давайте перевіримо вашу кмітливість. А ну, хлопці, відгадайте наші загадки.

(Загадують загадки, хлопці відгадують).

Господиня. А хто з вас знає прислів’я?

(Хлопці називають прислів”я).

Господиня. Молодці!

Перша дівчина. Та досить вам, давайте погпдпємо!

Господиня. Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать! В ніч на Святого Андрія дівчата вгадують, хто першою вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть суженого.

Хлопці. Ну, дівчата, ми вас покидаємо. У нас свої справи.

(Хлопці виходять, дівчата залишаються в хаті).

Господиня. Зараз я вам розкажу кілька варіантів ворожіння, а ви як будете йти додому, використайте їх.

Ось, наприклад, щоб дізнатися, як буде зватися чоловік, виходять дівчата на вулицю і питають першого чоловіка: “Дядьку, як вас звати?” Яку відповідь почує дівчина, так і зватимуть її чоловіка.

А ще бігають дівчата до річки, набирають намулу приносять до хати і уважно розглядають. Як що там залізе – чоловік буде ковалем, скло – скларем, земля – хліборобом.

У сні можна побачити нареченого. Лягаючи спати, треба скинути з себе пояс, зробити з нього хрест, та покласти під голову. Якщо присниться вночі сон, що до тебе підійшов парубок, взяв тебе за руку і повів до вінця, то це буде твій сужений.

Третя дівчина. Ой, дівчата, а я щойно ворожила з сестрою.

Перша й друга дівчини. Як? Що?

Третя дівчина. А ось як! Піймала я у курнику когута та курку. Зв”язала їм хвости, щоб не кричали, накрила їх решетом. Бачимо, мовчать, то ми їх випустили. У мене курка швидше перетягнула – буду верховодити чоловіком! А у моєї сестри перетягнув перший півень – значить, чоловік – верховода. Вона не хоче, вередує! Оце зі мною не пішла!

Господиня. Дівчата, щоб дізнатися, чи вийдеш заміж, треба підійти до хати і послухати, що там говорять.

Перша дівчина. Ой, подруженьки – голубоньки! Пішли ворожити до хати дядька Кіндрата. Він завжди щось покрикує, тітка теж. Що вони на цей раз скажуть.

Господиня. Дівчата! Зачекайте! Давайте запалимо свічки! Та й прочитаємо: !Андрію – добродію, допоможи мені долю відшукати”.

(Дівчата всі разом говорять).

Перша дівчина.

Калитою радіємо,

Конопельки сіємо,

Сонце до заходу.

Конопельки сіємо,

Граблями волочимо.

Бо ми заміж хочемо.

Дай, боже, знайти

З ким життя мати.

Друга дівчина.

Андрію, Андрію,

Я на тебе коноплі сію,

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу.

Третя дівчина.

Андрію, Андрію,

Я на тебе коноплі сію.

Нехай буду знати,

З ким їх збирати.

(У глибині сцени хата. Біля хати тин лози. На сцену виходить дівчина зі свічкою в руках).

Четверта дівчина.

Світи, світи, місяченьку,

І ви, ясні зорі.

Та й просвіти доріженьку

До милого двору.

(На сцену виходять дівчата).

Перехожий. Дівчата, позичте борони!

Дівчата. Борона у вівсі!

Перехожий. Виходьте заміж усі!

(Іде другий перехожий).

Дівчата. Дядьку, де ключі?

Перехожий. У вівсі, щоб ви посивіли всі!

(Дівчата накидаються на чоловіка з кулаками).

Перехожий. Ні, ні, у пшениці, щоб усі ви були молодиці.

Дівчата. Дякуємо!

П’ята дівчина. А ось і хата дядьки Кіндрата. Я, мабуть, послухаю, що він каже.

(Підходить до вікна і слухає, про що в хаті говорять).

Голос у хаті. Я тобі казала, щоб почекала трохи.

(Дівчина відходить від вікна у розпачі).

П’ята дівчина. Дівчата, сидіти мені ще в дівках.

Шоста дівчина. Підійду і я послухаю.

Голос у хаті. Ну, іди вже, іди. Тільки не барися!

Шоста дівчина (весело підбігає до дівчат). Подруженьки мої, яка я щаслива! Бути мені в парі цього року!

Сьома дівчина. А мені мати розповідала, що вони ворожили на ложках.

Перша дівчина. Як?

Сьома дівчина. Постукають ложкою об ложку. Від звуку прокинуться собаки і загавкають. Де загавкають, звідти і старостів чекати.

(Дівчата беруть дві дерев’яні ложки і стукають одна об одну. Всі прислухаються. За сценою чується гавкання собак).

Восьма дівчина. Ой, дівчата, слухайте! Мені бабуся розповідала, як вони молоді бавилися. Знімали один чобіток і кидали через хату. В яку сторону повернута халява, звідти і чекати старостів.

Перша дівчина. Ганнусю, ану ворожи! На дворі темно, як ми знайдемо чобіток? .

Восьма дівчина. Посміхайтеся, а я таки кину. Ви вже всі ворожили, а я ні. (Знімає чобіток і кидає).

Дівчата (разом). Побігли шукати!

(Дівочі голоси за сценою).

– Шукайте!

– Ой, нічого не бачу!

– Знайшла!

– А куди повернута халява?

– На хату старої Михайлихи.

.

(У той час, коли дівчата за сценою, виходять хлопці).

Перший хлопець. Довго чобіток шукали?

Другий хлопець. Та я його повернув на хату старої Михайлихи.

(Усі сміються).

Третій хлопець. Що би їм ще нашкодити?

Четвертий хлопець. А давайте цей тин перенесемо в інше місце?

(Підходять до тину, розхитують його і переносять).

(З”являються дівчата. Всі разом).

Дівчата. А де тин? Оце так наворожили…

(Дівчата і хлопці у хаті господині).

Перша дівчина. Ой, тітонька, я вийду заміж.

Друга дівчина. А я ні!

Господиня. Дівчата! Не турбуйтеся. Бо недарма в народі кажуть: “На Андрія робиться надія”. Тож надійтесь на хороших суджених.

Третя дівчина. Ой, дівчата, уже перші півні співають, зараз час уже закінчувати. Я казала мамі, що на вечорниці йду, а вийде, що на досвітки.

Четверта дівчина. Тітонько! Бувайте здорові! Ще раз зі святками вас всіх.

П’ята дівчина. Спасибі, тітонько, за вашу гостинність, науку, материнську увагу та повагу до нас.

Перший хлопець. Погуляли, повеселилися, час додому.

Господиня. Дякуємо вам, хлопці, що завітали на наші вечорниці.

Другий хлопець. І вам дякуємо, за Калиту, за смачну вечерю.

Господиня. Хай вам Бог помагає! Ідіть здорові. Та не робіть багато збитків, дівчат не лякайте, старих не зобижайте.

(Всі виходять з піснею “А я все дивлюся…”).


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Вы читаете: Андріївські вечорниці (кл. година)