Активизация познавательной деятельности на уроках украинского языка

Активізація пізнавальної та розумової діяльності учнів на уроках української мови та літератури. Екологічне виховання школярів.

Кожен вчитель має право не вибір рівня активізації, який залежить від наявного часу на вивчення теми, якості підготовки школярів і самого вчителя, змісту матеріалу та розвиваючих і виховних завдань уроку. За достатньої кількості часу можна забезпечити найвищий рівень активізації – дослідницький, який є важливим аспектом навчального процесу. Дослідницька робота спонукає учнів до пошуку цікавої інформації, активно формує вміння і навички, бажання самоосвіти, саморозвитку і самовдосконалення, збуджує інтерес до знань з рідної мови та викликає позитивні емоції від досягнутого. Для прикладу візьмемо правопис заперечної частки Не (7 кл). Учні 5-7 класів зустрічаються з правописом частки – Не – майже при вивченні кожної частини мови. Те, що частка НЕ або заперечує лексичне значення слова, або утворює нове значення, а тому пишеться окремо чи разом, очевидно. Але окрім правопису НЕ з різними частинами мови, можна повести мову й про стилістичне забарвлення НЕ. Так, семикласникам пропонується запитання, чи може частка НЕ лише заперечувати, чи може ще й стверджувати? Маючи певні знання з теми, семикласники пропонують речення про випадки вживання НЕ і формують висновок: стилістична роль НЕ неоднозначна – окрім заперечення частка НЕ може й стверджувати.

НАПРИКЛАД

ЗАПЕРЕЧНА ЧАСТКА НЕ СТВЕРДЖУВАЛЬНА ЧАСТКА НЕ

1. Ой п’є Байда мед, горілочку 1. Цієї книжки не можна не читати.

Та не день, не нічку та не 2. Перебендя старий, сліпий-

Годиночку (Нар. тв.) Хто його не знає (Т. Шевченко)

2. Цей гай не великий.

Провівши дослідження і опрацювавши певну літературу, учні складають картки, які потім можна використати на уроках. Таким чином, учні вчаться відшукувати потрібну інформацію, узагальнювати прочитане, що активізує їхню пізнавальну, розумову і самостійну діяльність.

Шестикласники вивчають тему “Написання НЕ з прикметниками”. Після вступного слова пропоную пригадати “Написання НЕ з іменниками”, проводжу бесіду – актуалізацію знань. Потім школярі опрацьовують матеріал підручника, а я на дошці будую таблицю, де є тільки приклади про написання прикметників з часткою НЕ та префіксом НЕ-, з НЕ – частиною кореня. Опрацювавши теоретичний матеріал, розглянувши таблицю, учні формулюють правила, добирають приклади з відповідної вправи, з орфографічного словника, складають їх самостійно. І така пошукова дослідницька діяльність спонукає до активної самостійної роботи, розвиває здібності, розкриває творчі можливості кожного учня.

Великого значення у навчанні слід надавати проблемності, яка створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів, прищеплює і розвиває у них навички самостійного набуття знань. Суть проблемного навчання полягає в тому, що перед учнем ставляться завдання, розв’язання яких вимагає від них не просто запам’ятати суму фактів, а дослідити, розглянути їх у зв’язках з іншими фактами, користуючись при цьому різними способами й прийомами опрацювання матеріалу. Матеріал з української мови та літератури дає змогу під час опрацювання більшості тем створювати проблемні ситуації на різних етапах навчання: під час засвоєння нових знань, систематизації та узагальнення їх, у процесі вироблення вмінь і навичок, застосуванні знань на практиці. Розглянемо деякі приклади:

Дев’ятикласники вчать тему “Складне речення”. Після короткого вступного слова про важливість і складність цієї теми для з’ясування поняття про складне речення пропоную учням в даному тексті розглянути речення і вказати, які вони за будовою, визначити граматичні основи їх; смислові зв’язки.

ТЕКСТ 1.

Десь угорі тонко видзвонює жайворонок. Колихнулося золоте
море хлібів, і жайворонка не стало чути. Скільки сягає око, хвилями перекочується, гойдається важке колосся.

Д. Ткач

ТЕКСТ 2.

Книги – океан, і серед цього океану хороші книжки – як маленькі, віддалені один від одного острівці, зумій побувати на кожному з них. У цьому океані легко заблукати й сісти на мілину. Є книжки, які людині треба прочитати за життя кілька разів, і кожне нове читання відкриватиме перед нею все нові й нові грані краси душі людської.

В. О. Сухомлинський

Аналізуючи речення, дев’ятикласники усвідомлюють, що складне речення – це змістове, граматичне та інтонаційне об’єднання кількох частин. Далі учні шляхом самостійної пошукової роботи приходять до висновку, що складне речення – це єдина мовна одиниця, об’єднана за змістом, що розглядається як єдине ціле.

На уроці української літератури шестикласники вивчають вірш П. Г. Тичини “Гаї шумлять”. Розповідаю про історію написання поезії, а потім, щоб зацікавити дітей, збудити інтерес до творчості поета, даю завдання пригадати раніше вивчені поезії цього автора: “Хор лісових дзвіночків”, “А я у гай ходила”. Шестикласники порівнюють їх із віршем “Гаї шумлять”, визначають тему, основну думку і доводять, що П. Тичина у цих поезіях виступає як поет-лірик. Чому? При цьому використовуються знання учнів, набуті раніше (наприклад, поняття про пейзаж), ведеться літературний пошук, активізується розумова діяльність і самостійність дітей, удосконалюється виразне читання.

Зрозуміло, що при розв’язанні будь-якого проблемного завдання, учень працює самостійно. При чому продуктивно працюватиме лише той, у кого сформовані відповідні уміння і навички самостійної роботи. Самостійну навчальну діяльність, як правило, організовує і скеровує вчитель, але основні зусилля для її здійснення має докладати сам учень. Щоб активізувати пізнавальну і розумову діяльність на уроці, можна, наприклад, запропонувати ряд запитань, на які немає прямої відповіді у підручнику. Так, під час вивчення теми “Складне речення” дев’ятикласникам пропоную розв’язати такі запитання:

– що спільного і відмінного між складнопідрядним реченням з підрядною означальною частиною і простим реченням з дієприкметниковим зворотом?

– як відрізнити складнопідрядне речення з займенниково-означальною частиною від складнопідрядного з підрядною з’ясувальною частиною?

– з-поміж складних речень визначити речення сполучникові та безсполучникові, пояснити розділові знаки та смислові відношення у складних безсполучникових реченнях;

– яке із запропонованих речень можна замінити складнопідрядним? А яке складносурядним? (учні зроблять висновок, що за характером смислових зв’язків між складними частинами безсполучникові речення поділяються на 2 групи, а саме: з однорідними і неоднорідними частинами) тощо.

Такі запитання спонукають дітей самостійно міркувати, аналізувати і робити висновки. Знання, таким чином, не даються в готовому виді, а є результатом активної розумової діяльності учнів.

На уроках літератури доцільне використання порівняльної характеристики персонажів, відповіді на питання типу:

– Чим сподобався літературний герой?.

– Що найбільше вразило у творі? Чому?

– У чому полягає символізм назви твору?

– Навіщо письменник описує минуле?

– Чи типовий цей герой?

– Яка роль архаїзмів і діалектизмів у творі? тощо.

Наприклад, вивчивши з п’ятикласниками оповідання “Федько-халамидник” В. К. Винниченка, проводжу асоціативний вибірковий диктант: з наведених слів у першу колонку виписати слова, що асоціюються з Федьком, а в другу – з Толею:

Покірний, спритний, чесний, черствий, безсердечний, ласкавий, підлий, справедливий, лагідний, пихатий, мужній, боягузливий, зарозумілий, добрий, милосердний, брехливий, дружелюбний, терплячий, уважний, старанний, сором’язливий, кмітливий, веселий, відчайдушний, необережний, жалісливий, серйозний, плаксивий, вірний.

Вдома діти можуть скласти цитатний план до образів Федька і Толі, що дасть можливість глибше зрозуміти зміст оповідання, оцінити характери і вчинки героїв, розкрити їх внутрішній світ.

Наприклад, вивчаючи повість “Захар Беркут” І. Я. Франка, семикласникам пропоную не тільки дати характеристику образів повісті, а скласти і порівняльну характеристику: Максима і Мирослави, Максима і Тугара Вовка; повість “Захар Беркут” І. Франка порівняти з повістю “Микола Джеря” І. С. Нечуя-Левицького; розкрити роль архаїзмів і діалектизмів у повістях, щоб переконати дітей, що написані сучасною мовою, ці твори втратили б свою чарівність. Саме така робота, безумовно, активізує пізнавальну та розумову діяльність учнів, розвиває усне та писемне мовлення, інтерес і прагнення до знань, позитивне відношення до навчання.

Одним із засобів активізації пізнавальної і розумової діяльності, формування інтересу до предмета є систематичне використання міжпредметних зв’язків. У процесі викладання рідної мови та літератури для цього є сприятливі умови. Різноманітні й багатогранні зв’язки з історією, географією, російською мовою і світовою літературою, мистецтвом, музикою, етнографією та іншими науками сприяють збудженню інтересу до навчання, до інших предметів, створюють сприятливі умови для цікавого навчання на уроках мови і літератури. Елементів ефективного використання міжпредметних зв’язків дуже багато: опорні знання з історії необхідні під час вивчення літератури;на уроках розвитку мовлення вже обов’язковим стало використання картин, ілюстрацій; навчаючи учнів виразно читати художні твори, обов’язково користуємось грамзаписом і т. д. Вдало застосовані міжпредметні зв’язки розвивають і вдосконалюють творчі здібності учнів, збагачують словниковий запас і розширяють кругозір. Так, наприклад, під час вивчення теми “Однорідні члени речення ” (8 клас) використовую текст В. Цимбалюка “Український народний романс” і грамзапис романсів на тексти відомих поетів: “Дивлюсь я на небо” (слова М. Петренка), “Ніч яка місячна” (слова М. Старицького), “Стоїть гора високая” (слова Л. Глібова). Таке поєднання жанрів мистецтва формує та розвиває в учнів естетичні смаки, поглиблює почуття прекрасного.

Урок позакласного читання “Біблія – книга людства” проводимо разом з учителем музики і співів, бо використовуємо “Токату” І. С. Баха, матеріали про його творчість і вплив на слухачів (див. додаток 3).

Вчитель-словесник не має права забувати, що сучасний урок рідної мови чи літератури має бути радісним і цікавим для дитини. Досягти цього допоможе перехід процесу навчання на інноваційну основу, яка забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань з мови і літератури, активну розумову діяльність і потребу в самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета і сприяє розвитку творчої особистості. Інноваційне навчання пропонує і нові форми проведення уроків, а саме: уроки-семінари, заліки, диспути, екскурсії, конференції, уроки-ігри, уроки-подорожі тощо.

Наприклад, план-схема уроку-подорожі з української мови в 6 класі

Тема. Прийменник як службова частина мови

Мета : узагальнити і систематизувати знання з теми “Прийменник”; удосконалювати вміння застосовувати набуті теоретичні знання про прийменник; виховувати увагу, спостережливість, логічне мислення.

І. Оголошення теми, мети уроку “Гра-подорож по Сіверському Дінцю”

ІІ. Актуалізація знань про прийменник

1. Перша пристань “Знайко”:

– прийменник – це…;

– прийменники похідні – це…;

– прийменники непохідні – це;

– написання прийменників.

2. Друга пристань “Кмітливі”:

– міні-диктант (завдання: знайти прийменники-синоніми);

– вправа-переклад (завдання-спостереження: прослідкувати зміни у прийменниках).

3. Третя пристань “Відпочинок”:

– мовні ігри;

– вікторина “Чому так?” (завдання: у словосполученнях вжити різні прийменники, додержуючись правильного керування);

4. Четверта пристань “Пізнайко”:

– вибірковий розподільний диктант (завдання: пояснити написання прийменників);

– синтаксичний розбір речення (завдання: довести, чи входить прийменник до складу членів речення).

ІІІ. Підсумок уроку: зв’язна розповідь про враження від подорожі з використанням прийменників.

IV. Оцінювання навчальних досягнень учнів.

V. Домашнє завдання.


1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (No Ratings Yet)
Loading...
Вы читаете: Активизация познавательной деятельности на уроках украинского языка